Canal Таверна читача ✨ - @readstaverna - №3008
«Востаннє, коли я збрехала» - Райлі СейґерВід видавництва «Старого лева» 456 с.7,5/10⠀Знаю, що багато хто вже читав іншу книгу автора — «Останні дівчата». Я ж поки не читала її і ця історія стала першою прочитаною в Райлі Сейґера. І мені сподобалось. Поставила на Goodreads 5 балів, але все ж таки це 4,5/5. Бо були деякі моменти, які мене трішки бентежили.⠀Це детективний трилер. 15 років тому Емма приїхала до табору «Соловей». Це мало бути круто, натомість дівчата, з якими вона жила, зникли. Просто кудись пропали. І ніхто не знайшов ніякого їхнього сліду. Через роки Емма повертається до табору, який відновив роботу, але вже не як учасниця, а як викладачка малювання. Повертається вона через бажання відшукати правду, дізнатися, що ж таки сталось там насправді.⠀Ось це мене й здивувало трішки. Було нелогічно й неправдоподібно, як ні поліція, ні ФБР, ні інші структури нічого абсолютно не знайшли, а от Емма через 15 років знайшла й розгадала все. Ладно, якби пошуком займався один місцевий слідчий, але ж ні, тут прямо сказано, що залучені були серйозні служби. І, як на мене, підказки й докази були на таких місцях, які ці служби мусили б знайти. Тож тут я трішки не повірила в історію.⠀В іншому — мені сподобалось. Чудово написана історія в плані подачі та самого стилю. Автор паралельно розповідає історію сьогодення й те, що відбувалось 15 років тому. До цього додає ще щоденник однієї зі зниклих дівчат. Разом усе це дозволяє потихеньку складати пазли й робить історію ще більш інтригуючою, особливо, коли минуле й теперішнє починає переплітатися. Дуже класно написані різні зачіпки й інтрига в кінці деяких розділів, що дозволяє будувати нові теорії й шукати інших підозрюваних. У книзі було кілька сюжетних поворотів, які мене здивували, як і фінал теж. Я не очікувала, мої теорії точно не були такими, хоча одна з них таки справдилась, але я майже наприкінці про неї здогадалась.⠀Як на мене, завдяки стилю, подачі інформації, зачіпкам — книга вийшла цікава й справді захоплива. Можливо, початок і був трішки затягнутим, але далі стало справді дуже цікаво читати. Загалом легко написано і книгу можна прочитати за 1-2 дні (у нормальному темпі). Це також і завдяки тому, що історія написана від першого обличчя, але попри це тут доволі багатенько описів. І вони цікаві, гарно занурюють в усю цю атмосферу табору, природи, таємничості.⠀Щодо героїв — то Емма мені сподобалась, я симпатизувала їй, навіть шкода було її, але зізнаюсь, що часом я підозрювала і її 👀 ще одна яскрава героїня — Вівʼєн. Вона мені не дуже сподобалась як людина, але описана непогано і цікаво. Решта — не такі виразні й трішки губляться на фоні інших, проте вони й не головні персонажі книги.⠀Деякі моменти були доволі містичні. Я навіть подумала, а чи не містичний це роман? Справді читати ввечері вже було моторшнувато, і тепер я думаю, що, мабуть, у табір я не хотіла б поїхати 😀 після такої книги.⠀Отож, як на мене, це чудовий психологічний, детектив-трилер, який варто почитати. А мені тепер цікаво почитати й іншу книгу автора — «Останні дівчата».⠀💭Розповідайте, а ви вже читали цю книгу або «Останніх дівчат»?Бували в дитинстві у літніх таборах?⠀#книжковий_відгук
3200
24-10-04 16:33