Canal Таверна читача ✨ - @readstaverna - №5407
«Час цінніший за золото, цінніший за діаманти, за нафту, за всі скарби світу. Це часу нам завжди бракує, це час викликає прірву конфлікту всередині наших сердець, тож ми мусимо витрачати його розважливо. Час неможливо запхати в коробку, обвʼязати стрічками і покласти під різдвяну ялинку. Час неможливо подарувати. Але ним можна поділитися» «Дарунок» — Сесілія Ахерн Від Старого Лева 384 с. 7/10 Час — це наш найцінніший ресурс. На жаль, його не так багато, як нам може інколи здаватися і його ніколи не вистачає. А найгірше те, що інколи ми не розуміємо, наскільки щось може бути для нас важливим і витрачаємо час не на те.Після книжки «Дарунок» відчуття цінності часу посилилось. Останні роки мені здається, що він взагалі прискорився і дні минають дуже швидко, а за ними і місяці, й роки. У вас так теж? Як часто хочеться встигнути і те, й інше; побувати відразу в двох місцях. Було б чудово? От Лу Сафферн, чий день розписаний похвилинно, від такої здібності не відмовився б. Тож, коли безхатько Гейб пропонує йому дарунок, який вирішить питання «встигнути все», Лу не відмовляється. І це справді допомагає йому, але навіть не так, як він думав. Це допомагає йому усвідомити, наскільки він помилявся, витрачаючи час не на те, що було для нього дороге. Як кажуть: «усі гроші світу не заробиш» або пряма цитата з книги: «Ми приходимо в цей світ не лише, щоб працювати, а й щоб жити» Чесно кажучи, початок книжки мені був трохи затягнутий і нудний. Я читала і все чекала, коли щось почне відбуватися, а все тягнулось і тягнулось. Вже десь після половини книжки стало цікавіше, але все одно не надто. Хоч тут авторка порушує важливу і цікаву тему, чи то сюжет, чи то подача — мене не сильно захопили. Я відчувала, що не тягнусь читати книгу за першої вільної хвилини. Також мене дуже сильно дратував Лу: його поведінка, його думки — це все мені було не близьке. Він поводився інколи як цілковитий бовдур і сам винен в тому, що обрав для себе такий шлях. Втім під кінець книжки мені стало його трохи таки шкода. А фінал навіть змусив сумувати і я таки співчувала Лу, що цінність часу він усвідомив так пізно. До речі, події в книзі відбувається напередодні Різдва, але насправді святкової атмосфери тут дуже мало. Вона зʼявляється трішки лише наприкінці. Тож все ж таки ця книжка не зовсім із різдвяних, як я собі думала. Сам стиль авторки мені сподобався. Це гарно написано, таке відчуття, ніби читаєш якусь казку чи класику. Все розмірено, спокійно. А може через це і не було тієї ж динаміки. Фінал мене здивував, я не очікувала, що він тут буде сумний, проте з іншого боку саме такий сюди підходить найкраще. По відчуттях книга була схожа мені на старі фільми, які любиш вмикати на фон. У книзі авторка порушує важливі теми: цінності часу, його незворотності, це також і про важливість рідних, переосмислення свого внутрішнього стану, взаємин між людьми. Це книга, яка дає зрозуміти, що варто задуматися про свої пріоритети. Вона про вибір між карʼєрою і родиною, про вірність та зради. Про все, що відбувається в нашому житті і про те, що ми інколи помічаємо дуже пізно. Важко оцінити обʼєктивно цю книгу. Бо з одного боку вона добре написана, порушує важливі теми, має цікаву ідею. Але читалось мені все ж трішки нуднувато, особливо на початку. Але фінал мене здивував. 💭А вам як книжка, якщо вже читали? Плануєте? Читали інші книжки авторки? #книжковий_відгук
2640
26-02-17 11:06