#БудніфармацевтаНещодавно колега поділилась з нами спогадами про один зі своїх робочих днів: «Того вечора ми вже закривали аптеку. Я протирала прилавок, раптом помітила біля каси складений вдвоє аркуш паперу. Покупців вже не було, тому ми зрозуміли – папірець залишили навмисно. Коли я його розгорнула, побачила декілька написаних від руки рядків: «Дорогі дівчатка! Я важко хвора людина, тривалий час лікувалася, нерви розхиталися так, що навіть до аптеки зайти було страшно. Але ви не поспішали, не відмахнулися, вислухали мене, не перебивали,  хоча мені було важко розмовляти. Заспокоїли, порадили ліки. І тепер я вже потихеньку виходжу з дому. Дякую!». Я не можу згадати, хто була та жінка, і хто з нас їй допоміг, оскільки людей в аптеці завжди багато.  Але я завжди намагаюсь всім допомагати, це ж моя робота! Тож я зберегла цей лист, поклала у шухляду та час від часу перечитую, щоб нагадати собі, наскільки важливою є праця фармацевта!». Зворушлива історія, чи не так? Можливо ви теж маєте подібний досвід?