а тим часом, "Негідні" Аґустіни Бастерріки летить у #недочитане на 155 зі 190 сторінок. здається, це рекорд🫡бо знаєте, якщо її ж "Особливе м'ясо" викликало огиду аж до фізичної нудоти, то тут мені було переважно ніяк (хоча "Негідні" страждають від усіх тих самих проблем, що й "М'ясо" - зокрема, щодо дуже невитонченого і одноманітного педалювання головного меседжу. "люди робитимуть жахливі речі, якщо їх переконати, що це - єдиний спосіб вижити". ну так. очевидно. і шо далі?)і єдину річ, що викликала якісь почуття у цьому тексті, я щиро зненавиділа до бажання пожбурити цю книгу в стінку: бо, знаєте, мила тваринка у небезпечній ситуації - це дуже дешевий спосіб розвести читача на емоції і я обурена що так, це на мене працює.хотіла полишити книжку ще коли у тексті з'явилася кішка - бо нічого хорошого їй тут не світило і я авторці не довіряю. і я була абсолютно права у цій недовірі. якось так виходить, що ми з Вацлавом можемо вибачити тортури та боді-горор, але погану долю котів абсолютно засуджуємо 🥲ін азер н'юз, хочете почитати щось безнадійно-прекрасне про жінку в постапокаліпсисі - візьміть краще "Я, яка ніколи не знала чоловіків".