Вирішити пов'язати своєю життя з університетом в умовах нині України – це вже злочин проти людяності, інтелектуальності, критичного мислення, та того, що взагалі можна розуміти як «освічена людина».

Вища освіта України та її університети, які виконують роль не більш чим «виховання» професійної деградації, які за своє суттю слугують суто комерційним неоліберальним тріумфом по отриманню прибутку, які здатні лише принизити людину за сам факт її існування й систематично знищувати її індивідуальність(а тим паче умовах формування), вже не кажучи про гендерні особливості.

І в таких умовах відправитись на цю каторгу невігластва – означає накласти на себе хрест, бо дочекатися інклюзивного ставлення можливо лише за рахунок дисидентів з тих прагнучих свободи студентів та викладачів, які ще не зреклися відмовитись від себе.

Стрімка фашизація суспільства каже про наступне, з незгодними потрібно вести дискусію, часом їх мовою, не варто забувати, що кожен здатен помилятися і перебувати в тумані дурних забобонів, але індивідуальне завдання, яке поставлене перед особистістю – говорить про те, що неможливо не боротися.

Подібні ситуації потребують ретельного вивчення та аналізу. Наскільки неможливо зрадити собі в угоду політ. коректного панування, наскільки ж неможливо допускати насилля та гноблення до іншої індивідуальності.

Громадських рух повинен враховувати всі індивідуальні особливості для вирішення суспільних завдань, а ці завдання виробляються шляхом дискусії.

Рівність та різноманіття – це не про протилежність, а про доповнення одне іншому.

https://t.me/priamadiiakrbOLA/56?single