Чому люди ототожнюють себе з «сильним лідером(фюрером)»?Більш важливою, однак, видається роль ідентифікації масових індивідів із «фюрером». Що безпораднішим стає «масовий індивід» (завдяки своєму вихованню), то виразніше проявляється його ідентифікація з фюрером і то глибше дитяча потреба в захисті ховається в почутті його єдності з фюрером. Ця схильність до ідентифікації становить психологічну основу національного нарцисизму, тобто впевненості окремої людини в собі, яка асоціюється з «величчю нації». Дрібнобуржуазний індивід відчуває себе у фюрері, в авторитарній державі. Завдяки такій ідентифікації він відчуває себе захисником «національної спадщини» і «нації». Це відчуття не дозволяє йому зневажати «маси» та протиставляти себе їм як індивіда. Жах його матеріального й сексуального становища настільки затьмарюється піднесеною ідеєю належності до раси панів і існування видатного фюрера, що з часом він повністю втрачає розуміння всієї нікчемності своєї сліпої відданості. Робітник, який усвідомлює свою професійну майстерність, вільний від психологічної структури покори. Він ідентифікує себе зі своєю працею, а не з фюрером, з інтернаціональними масами трудівників, а не з нацією чи батьківщиною. Тому він є протилежністю дрібному буржуа. Він відчуває себе лідером не завдяки своїй ідентифікації з фюрером, а завдяки усвідомленню того, що виконує життєво важливу для існування суспільства роботу. Які емоційні сили діють тут? На це запитання неважко відповісти. Емоції, що визначають існування принципово іншого типу масової психології, тотожні емоціям, які можна виявити в психології націоналістів. У цьому випадку різниця полягає лише у змісті того, що викликає ці емоції. За тотожності потреб в ідентифікації існує відмінність в об’єктах ідентифікації, а саме: товариші по праці, а не фюрер; власна праця, а не ілюзія; трудівники всього світу, а не родина. Коротко кажучи, інтернаціональна свідомість своєї майстерності протиставляється містицизму й націоналізму. Звичайно, з цього не можна зробити висновок, що у вільного робітника відсутнє почуття впевненості в собі. Реакціонером є той, хто під час кризи починає волати про «служіння суспільству» і «пріоритет загального добробуту над особистим добробутом». Це означає лише те, що для вільного робітника джерелом упевненості в собі є усвідомлення власної професійної майстерності. 🚩 Вільгельм Райх«Психологія мас і фашизм»Розділ: «Націоналістична самовпевненість».