ЖУРНАЛ "ЩУР" | #Інформ | На жаль, криза і загострення суспільних протиріч аж ніяк не гарантують...

«На жаль, криза і загострення суспільних протиріч аж ніяк не гарантують їх успішного вирішення. Збирання під загальним прапором різних соціальних сил, класів і груп схоже на перетворення мозаїчного розсипу в цілісну картину, яка все одно складається з незліченної кількості самостійних фрагментів. І спроби побудувати всіх учасників процесу в одну колону, підпорядкувавши жорсткій дисципліні або централізованому управлінню, не дадуть очікуваного результату. Все це дуже погано працювало вже в XX столітті і вже точно не буде працювати в новому столітті.Проте нескінченні конфлікти і суперництво лівих між собою не тільки не зміцнюють рух, а й деморалізують суспільство. Описуючи кризу лівих політичних структур, Йохен Штайнхільдер, відповідальний за питання глобальної політики в німецькому соціал-демократичному Фонді ім. Фрідріха Еберта, зазначив, що відмінності між радикальними течіями і групами відображають об'єктивну неоднорідність суспільства і трудящих класів (що, до речі, вже в 1970-ті роки констатували радянські дослідники, які вивчали латиноамериканських лівих). Звідси робиться цілком очевидний висновок про необхідність «позитивно працювати з подібними відмінностями». І все ж доводиться визнати, що «це, втім, сьогодні не так вже й легко, бо є дуже багато речей, які нас розділяють (і повинні бути прояснені)».Проблема, однак, полягає не тільки в пошуку компромісів і об'єднуючих позицій, але і в розумінні самими лівими тих конкретних соціальних інтересів, на основі яких таке об'єднання в довгостроковій перспективі має відбутися. Іншими словами, мова йде про реконструкцію робітничого класу (як «класу для себе») через практичну діяльність і політичну боротьбу за свої найзагальніші інтереси.Роджер Саймон, посилаючись на грамшіанську концепцію гегемонії, зазначає, що формування нового історичного блоку, здатного взяти владу і перетворити суспільство, «вимагає трансформації політичної свідомості робітничого класу, а також членів інших класів і груп, чия підтримка необхідна для широкого блоку. Ідеологія цементує цей блок різноманітних класів і сил. А тому така ідеологія не може бути чисто класовою, відображаючи виключно інтереси буржуазії або робітничого класу».Роль інтелектуалів і політиків полягає, зрозуміло, зовсім не в тому, щоб вигадувати ідеології або, як стало з деякого часу модно говорити, смисли, а в тому, щоб знайти історично значущі точки дотику різних суспільних сил, спрямувавши їхню енергію в бік спільної справи. Але для того, щоб досягти цього, у самих інтелектуалів і політиків має бути розуміння цієї справи та її суспільної значущості, розуміння своєї місії. І тут знову неможливо не згадати заповіт Макса Вебера: якщо ви хочете чогось досягти, потрібна орієнтація на суть справи і відповідальність за наслідки своїх вчинків».