нещодавно з громадянської освіти проходили ринкову економіку. на теоретичному уроці розглянули основні принципи ринку, його ефективність і всьо таке. але попри те, як гарно описаний риночок у підручнику, все одно залишається місце для критики. що може бути краще за урок? та будь-що, але в нашому випадку — гра. тому наступний урок перетворився на примітивну, але все ж імітацію ринкових умов. адже буде прикро, якщо діти всерйоз думатимуть, що мають усі шанси стати успішними безосами 2.0.практичне заняття полягало в тому, що велику роль у ринку відіграють стартові умови, удача та, як виявилось, можливість наєбати (мене). три учні/учениці займали роль підприємців, які мали закупити товар (використовували фломастери як абстрактну річ, без якої важко жити), реалізувати його та отримати прибуток. я був виробником, що постачав товар підприємцям, а всі інші — працівниками та працівницями, які отримували заробітну плату і, відповідно, купували товар у підприємців. на початку гри підприємці отримали конверти з різним стартовим капіталом, що одразу створило нерівні умови. учень, якому дісталося найбільше стартових грошей, за легендою був сином дональда трампа. учениця, яка отримала найменше, була сильно незадоволена своєю позицією. вона буквально через власні емоції зрозуміла, що все пішло не так, як вона очікувала. інші учні та учениці, що грали роль працівників/працівниць, отримували різну зарплату: хтось більше, хтось менше, а хтось зовсім не міг собі дозволити щось придбати.було декілька раундів. процес пішов — підприємці робили акції і знижки, покупці торгувалися і купували. наприкінці кожного раунду підраховували прибуток, знову закуповували товар і починали нове коло. в ідеалі учень, який отримав найбільший стартовий капітал, мав би в якийсь момент викупити всіх конкурентів і стати монополістом. але він був не найкращим торгашем — можна сказати, що найгірше проявляв свою підприємницьку жилку, і все одно залишився найбагатшим. тобто ще один нюанс: без особливих старань, але завдяки стартовим умовам і везінню, можна перемагати тих, хто стрибав вище голови. учні, які отримували найменшу зарплату, скаржилися, а я відповідав, що в реальному житті теж багатьом не вистачає доходів навіть на базові потреби. найбідніша бізнесвумен, як і очікувалось, майже збанкрутіла і була ще більш незадоволеною. а ось учениця, яка мала середній капітал, змогла поламати механізм гри. наприкінці вона наблизилася до найбагатшого підприємця, і я не розумів як. саме через неї не вдалося виділитися монополісту. але все виявилось дуже просто — вона наєбала мене: дала за постачання менше грошей, але запросила більше товару. а я не перевіряв, бо не передбачав такого. та сама невидима рука ринку порєшала. абсолютно природним шляхом виявилось, що правила можна порушувати, а найоб приводить до успіху.під час рефлексії думки розділилися: були ті, хто називав такі умови несправедливими, а були й ті, хто, навпаки, погоджувався з подібним станом речей і приймав його.