Canal 🇺🇦Психологічний паблік - @rasstanovky_pro1 - №688
Острів Епштейна в Україні? Маніфест психолога про дискусію навколо шлюбу з 14 роківВ Україні сьогодні точаться гострі дискусії навколо законопроєкту про можливість укладення шлюбу з 14 років. Суспільство розділилося на «за» і «проти», і в цій полеміці дуже багато емоцій, страху й обурення. Як психолог, я хочу сказати головне: цей законопроєкт не стосується більшості з вас.Він спрямований на дуже невелику групу підлітків, у яких уже є реальна проблема, що потребує правового вирішення. Якщо діти зростають у благополучних сім’ях, де з ними говорять про секс, відповідальність, наслідки та батьківство, вони, як правило, не стикаються з необхідністю створювати сім’ю у 14 років.Тому я пропоную змістити фокус. Не з закону — на себе. Запитайте чесно: що саме вас так тривожить у цій темі? За кого ви хвилюєтеся більше — за сина чи за доньку? Ваша тривога має значення. Значно більше, ніж будь-яка законодавча ініціатива.Тривога — це сигнал. І вона часто говорить не про закон, а про відчуття втраченої безпеки, контролю або провини. Подивіться чесно: чи достатньо уваги ви приділяли вихованню своїх дітей? Чи говорили з ними про сексуальність, межі, ризики та наслідки?Сказати дитині «займатися сексом — гріх» — це не розмова про секс. Це втеча від розмови. Реальна розмова — це пояснити, що таке близькість, якою вона буває, де є тепло і відповідальність, а де — небезпека й використання. Це розповісти, з ким не варто вступати у стосунки й чому. З якого віку, та з використанням яких засобів. Питання не лише в моралі. Питання в знаннях і відповідальності. Чи говорили ви зі своєю дитиною про контрацепцію? Чи знає вона, що таке презервативи, навіщо вони потрібні, як і коли ними користуватися? Ну і знову ж про вік. Сказати своїх дитині що секс в 14 це не "Ок" це ваш прямий обов'язок. Замовчування, або дуже голосно щось сказане в соціальних мережах ніколи не захищало дітей. Воно лише залишало їх наодинці з ризиками.Так, цей закон може нести певні загрози. Але він також є спробою вирішити реальні життєві ситуації, які вже існують. Суспільство часто бачить лише крайні образи: багатий дорослий чоловік і бідна неповнолітня дівчина. Але життя складніше. Батьком дитини може бути 14- або 16-річний підліток. І тоді питання полягає не в забороні, а в відповідальності, підтримці та захисті інтересів дитини.Як психолог, я переконаний: не можна всіх ставити в одну категорію. Кожна ситуація унікальна й має розглядатися індивідуально — за участі суду, соціальних служб. Що до речі прописали у цьому законопроекті. Кожен випадок індивідуальний. Закон не замінює виховання. Але він може стати інструментом там, де виховання не спрацювало або було відсутнє.Якщо ця тема викликає у вас сильну тривогу — з нею варто працювати. Самостійно або з психологом. Турбота про дітей починається не з страху й заборон, а з діалогу, присутності й відповідальності батьків. Ну а далі пару слів про сам проект. Перше. Те, що в Україні ми стикаємося з цими реаліями раніше, ніж 20–30–40 років тому, — це не добре і не погано, це факт. Статеве дозрівання відбувається раніше, ніж у попередні десятиліття. Перші менструації у 10 років сьогодні вже не є винятком. Це біологічна реальність. Відповідно, можливість вагітності у 14 років — теж реалія сучасного життя.Я не беруся оцінювати це з позиції моралі. У кожного вона своя. Якщо дивитися виключно з моральної точки зору, можна скотитися до середньовічних уявлень про «єдині правильні норми». Я ж дивлюся на реальність і на те, як закон може допомогти, а не нашкодити.Часто правозахисники говорять, що такий закон нібито узаконить педофілію або зґвалтування, адже в Україні вік сексуальної згоди — з 16 років, а шлюб дозволений з 18. Тут важливо розмежовувати поняття. Педофілія — це сексуальний потяг до допубертатних дітей, зазвичай хлопчиків. Цей закон жодним чином не стосується таких осіб.https://t.me/rasstanovky_pro1
106
26-02-05 16:50