Найбільше мене вражає, як люди кажуть «це ж дика природа і відбір», і що можна було просто пройти повз. Або ж що в такий час, це дрібниця, і теж можна було б пройти повз. Коли я попросила лопату в магазині, щоб закопати пташку, з мене поржали. Навколо люди сміються і ти починаєш думати, чи справді з тобою все ок? Бути байдужою це і є природні відбір? Я хз мені просто шкода всіх істот, і іноді від розуміння, що ти не можеш всіх врятувати, стає дуже хуйово. Мене розїбало в хлам після Каховської трагедії. Тому можливо люди стають байдужими до таких дрібниць як пташка, бо вони ізолююються через велике горе, яке ми бачимо навколо. І це ок, якщо їм ок. Проте сміятися з того, що хтось хоче допомогти маленькій пташечці - хуйня. Добре, що я здружилася з садівником на районі в себе, він допоміг мені закопати в гарному місці серпокрильця. Я не драматизую цю ситуацію, я просто хотіла зробити свій максимум та врятувати, але сталось як сталос, на жаль. Просто не треба ржати з того, як хтось хоче допомогти навіть маленькій птешечці