Мова починається з простого — з того, як ми називаємо одне одного. Ім’я — це не просто звук чи набір літер, а частина культури, ідентичності й поваги до людини. Саме тому так важливо вживати українські форми імен, а не їх зросійщені варіанти. У повсякденному мовленні ми часто чуємо: Наташа, Діма, Маша, Міша, Ксюша, Артьом. Звично? Так. Але правильно українською буде: Наталя, Дмитро, Марія, Михайло, Оксана, Артем. Це не просто «формальність» — це повернення до своїх мовних коренів. Важливо розуміти: українські імена мають свої усталені літературні форми, які закріплені в мові історично. Використовуючи їх, ми підтримуємо чистоту мовлення та формуємо мовне середовище для дітей, учнів і наступних поколінь. Особливо це актуально в освітньому просторі. Діти швидко переймають мовні моделі дорослих. Якщо вчитель або батьки кажуть «Діма» — так говоритимуть і вони. Якщо ж звучить «Дмитро» — це стає нормою. Звісно, у неформальному спілкуванні можливі зменшено-пестливі форми: Наталка, Марійка, Михайлик, Оксанка. Вони природні для української мови й звучать тепло та щиро. Головне — щоб ці форми були саме українськими. Тож давайте свідомо обирати слова. Адже мова — це про нас. І починається вона з імен 💛💙 (Матеріал підготувала пані Катерина Сідаш, кураторка 1-А класу, вчителька української мови та літератури, зарубіжної літератури)Інстаграм школи | ТікТок Школи | Телеграм