Поки ще триває вступна кампанія, варто переглянути підходи до встановлення мінімальних конкурсних балів для окремих спеціальностей!🗣Намір держави відібрати найбільш підготовлених і вмотивованих на продовження навчання цілком зрозумілий і логічний. Водночас переконаний: сьогодні ми маємо оцінювати не лише можливі ризики майбутнього, а й реальні умови, у яких українські діти готувалися та складали національний мультипредметний тест.Діти складали НМТ не в мирній країні, готувалися до нього під звуки сирен і вибухів, після безсонних ночей через масовані атаки, під час тривалих відключень електроенергії, в холодних кімнатах. Війна стала частиною їхнього повсякденного життя, а отже — і частиною умов, у яких вони боролися за своє право на вищу освіту.❗️Навіть під час самого НМТ далеко не всі перебували в однакових умовах. Повітряні тривоги, багатогодинні перерви, технічні збої — усе це впливало на концентрацію, психологічний стан і, зрештою, на результат.При цьому вступники мали лише одну спробу. Без реальної можливості довести, що кілька втрачених балів стали наслідком не недостатнього рівня знань, а обставин, на які вони не могли вплинути.Коли ми говоримо про ризики зниження конкурсного бала, ми говоримо про припущення, про події, які можуть статись або ж не статись через кілька років. Натомість умови, в яких українські діти складали НМТ цього року, — це не припущення. Це реальність, яку неможливо ігнорувати.
‼️Саме тому вважаю, що поки ще триває вступна кампанія, варто переглянути підходи до встановлення мінімальних конкурсних балів для окремих спеціальностей. Це не про зниження стандартів освіти. Це про справедливість і врахування безпрецедентних обставин, у яких сьогодні живуть і навчаються українські діти.Водночас питання прохідного бала — лише одна зі складових. Не меншої уваги потребують і самі умови проведення НМТ
. Відсутність дієвих механізмів реагування на технічні збої, обмежені можливості оскарження, неможливість повторного складання тесту у випадках, коли на його перебіг вплинули незалежні від вступника обставини, потребують фахового аналізу та вдосконалення
. Право на освіту передбачає не лише доступ до навчання, а й справедливі та рівні умови вступу.
👉 Ми не маємо права втратити покоління молодих українців. Саме вони відбудовуватимуть нашу державу, працюватимуть у лікарнях, школах, енергетиці, науці та державній службі. Тому всі рішення у сфері освіти мають ухвалюватися не лише з огляду на майбутні виклики, а й з повагою до тих випробувань, які українська молодь долає вже сьогодні.🇺🇦 Facebook | Instagram | Х
КИТАЙСЬКИЙ ТИЛ РОСІЙСЬКОГО ВПК ТА ТЕХНОЛОГІЧНА АРХІТЕКТУРА ВІЙНИ В українському медійному просторі вже звикли до щотижневих звітів про чергові кібератаки проте, на мій погляд, спецоперація ГУР проти російськго НДІ «Полюс» імені Стельмаха - це історія зовсім іншого штибу. Це не просто черговий масштабний злив інформації чи банальне хакерське хуліганство, як це намагатимуться подати в Москві. Насправді ми отримали глибоке, майже хірургічне розкриття внутрішньої анатомії російського ВПК, яке остаточно руйнує міфи про їхню «технологічну незалежність». Поки кремлівська пропаганда звітує про повне імпортозаміщення, десятки гігабайт внутрішньої документації, службового листування та інженерних креслень провідного центру квантової електроніки «Ростєху» демонструють протилежне. Російська високоточна зброя сьогодні не просто вразлива - вона критично залежна від іноземних компонентів. І головним технологічним донором цієї системи, попри всі дипломатичні реверанси, цілком очікувано є Китай. НДІ «Полюс» є абсолютно законною військовою ціллю для наших Сил безпеки та оборони. Саме тут розробляють лазерні технології, інерційні системи та навігацію для російських ракет і безпілотників. Проте отримані розвідкою документи доводять, що за гордими російськими маркуваннями ховаються виробничі ланцюжки, які ведуть безпосередньо до КНР. https://politcom.org.ua/китайський-тил-російського-впк-та-тех
ЩО ТАКЕ США?тим часом Френсіс Фукуяма написав цікаву колонку до Financial Times Багато людей вважають, що 4 липня США відзначили 250-річчя з дня утворення цієї країни. Строго кажучи, це не зовсім так: Сполучені Штати були створені лише після остаточної ратифікації Конституції, яка відбулася у 1789 році. Події 4 липня 1776 року були не стільки створенням країни, скільки проголошенням низки ідей.Два найважливіші принципи, закладені в Декларації незалежності, полягають у наступному: по-перше, «ми вважаємо самоочевидними такі істини: всі люди створені рівними, вони наділені своїм Творцем певними невід’ємними правами»; і по-друге, що уряд отримує «право на владу за згодою керованих». Конституція, яка дала початок державі 13 років по тому, не згадувала ні про рівність людей, ні про демократію. Вона передбачала складний розподіл влади, покликаний захистити від централізованої держави з тиранічною владою. Для мене саме ці ранні ідеї Декларації незалежності є найважливішими для розуміння того, чим є Америка.P.S. Хто мені може сказати, чому цей текст Фукуями і про Україну? https://politcom.org.ua/що-таке-сша
«ХРОНІКИ ВТІКАЧІВ»сильну "рецензію" "записав" Oleg Fesenko є такий жанр "робота з ноосферою" ...Герої фільму — солдати, які побачили те, чого не повинні були бачити. Вони описують це як раптове прозріння. У когось це сталося під час обстрілу. У когось — коли вони дивилися в очі полоненому. У когось — просто вночі, в окопі, коли вони зрозуміли: це не про Україну.Один із них, Олексій (ім’я змінено, обличчя приховано тінню), каже в кадрі:«Я бачив це. Не як сон. Як реальність, яка наклалася на реальність. Я бачив, як ми повертаємося додому. І ми не були людьми. Ми були чимось іншим. Ми не впізнавали своїх дружин. Ми не могли говорити. Ми тільки рухалися в натовпі, і натовп робив те саме, що ми. Ми знищували міста. Не в Україні. У Росії. У Європі. У всьому світі. І ми не могли зупинитися. Тому що нас переробили. На війні нас переробили».Бекіров показує трьох таких героїв. Кожен із них — дезертир. Кожен — утік. Але не від війни. Він утік від себе-майбутнього, якого побачив.Другий герой, Сергій, колишній командир розвідвзводу, говорить:«Нас збирали не для війни. Нас збирали для перетворення. Це як конвеєр. Ти заходиш туди людиною. Ти виходиш — функцією. Функцією, яка не сумнівається. Яка не відчуває. Яка виконує. Але я відчув це надто рано. Я відчув, що в мені відключають щось. І я втік. Не тому, що боявся смерті. Я боявся перестати бути собою».https://politcom.org.ua/хроніки-втікачів
ЩОДО КВАНТОВОГО МИСТЕЦТВА ТА КВІРНОСТІ НАУКИмоя рефрексія Сучасна наука дедалі частіше постає не як сукупність стабільних істин, а як поле напружених інтерпретацій, у якому сама реальність набуває рис плинності, множинності й невизначеності. У цьому контексті квантова фізика стала не лише науковою дисципліною, а й культурною метафорою – місцем, де народжується нова онтологія. Саме тут виникає поняття «квірності науки», яке дедалі активніше осмислюється як у філософії, так і в мистецтві.Альдо Кемпен у своєму тексті «Дякувати богові, наука тепер квірна» фіксує цю трансформацію як симптом ширшого культурного зсуву. Йдеться не лише про зміну наукових моделей, а про зміну самого способу легітимації знання. Квантова механіка, яка колись була символом радикальної складності, сьогодні стає джерелом естетичних і політичних наративів.Ключовою рисою цього зсуву є переосмислення фундаментальних понять – суперпозиції, заплутаності, невизначеності – як категорій, що нібито руйнують бінарне мислення. Саме ці риси дозволяють інтерпретувати квантову фізику як «квірну» у сенсі її опору стабільним ідентичностям і жорстким онтологічним межам.https://politcom.org.ua/щодо-квантового-мистецтва-та-квірнос
ЧОМУ СОНЯЧНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ, А НЕ АМЕРИКАНСЬКИЙ ЗПГ, МАЮТЬ ЖИВИТИ ЄВРОПУ ДАЛІтекст лівих політекономія, захисників "зеленого переходу" Джеффрі Соммерс, Даніель Поп і Космін МаріанПівденно-сонячна, північно-південна мережа пропонує Європі шлях втечі як від російського газу, так і від завищеного за ціною американського ЗПГ.вони пропонують:По-друге, розширення сонячної енергетики також забезпечило б незалежність від російської енергії, позбавивши від важких витрат на американський ЗПГ.По-третє, у міру того, як ціна на південноєвропейську сонячну енергію продовжуватиме падати, а обсяги зростатимуть, структурні фонди, що надходять із півночі до півдня Європи, можна буде скоротити, послабивши фіскальний тиск на північні бюджети.По-четверте, перетворення Південної Європи на енергетичного постачальника континенту ще більше інтегрувало б економіки ЄС, забезпечуючи ефективність і рівень інтеграції, що виходить за межі звичних риторичних прикрас. https://politcom.org.ua/чому-сонячні-електромережі-а-не-амери
ВОГНЯНІ ПЛЕМЕНА ТА БЕЗДЕРЖАВНІ СВІТИ: РОЗМОВАЩо відбувається, коли історії реконструюються не з погляду держав, правителів та імперій, а з погляду тих, хто їх уникав, чинив їм опір або лишався поза їхнім досягом? І які політичні концепції виникають, коли письмо формується в умовах репресій, у діалозі як із прадавніми практиками, так і з сучасною радикальною теорією? Цими питаннями пройнята книжка Анархія в Аліфуру Біми Сатріа Путри, написана з індонезійської в’язниці. Творчість Біми рухається поряд із мислителями, такими як Девід Ґребер і Джеймс К. Скотт, залучаючи питання бездержавних суспільств, відмови та неієрархічних форм життя, водночас переосмислюючи їх із деколоніальної перспективи. Біма не трактує анархізм як привнесену рамку, яку слід адаптувати, а як те, що можна простежити в політико-економічних практиках самої Південно-Східної Азії: пригнічене й фрагментоване, але не знищене. Коли ми через спільних друзів дізналися, що Девід Венґров натрапив на роботу Біми й помітив низку несподіваних перегуків зі своїм проєктом разом із покійним Девідом Ґребером, це наштовхнуло на думку про можливість дискусії. Те, що далі, — це розмова, яка зводить ці траєкторії разом: не для того, щоб згладити їхні відмінності, а щоб побачити, що виникає в їхньому зіставленні. Рухаючись крізь нерівні контексти — академічний і тюремний, антропологічний і повстанський, — вона розмірковує про живучість бездержавних форм життя та про те, як їхні історії можуть переформатувати наші способи мислення про політику в сучасності. Цю розмову вели електронною поштою, і її відредаговано для ясности.https://politcom.org.ua/вогняні-племена-та-бездержавні-світи
ПРАВА ХВИЛЯ ТА БИТВА ЗА ЛАТИНСЬКУ АМЕРИКУавтор - Веліна ТЧАКАРОВА (Velina Tchakarova)Політичне перегрупування охоплює Латинську Америку, перетворюючи те, що розпочалося з перемоги Хав’єра Мілея в Аргентині, на широке регіональне неприйняття лівих сил. Протягом вісімнадцяти місяців після повернення Дональда Трампа до Білого дому Аргентина, Болівія, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор та Гондурас змістилися вправо або консолідували консервативні уряди. Обрання в Колумбії підтримуваного Трампом аутсайдера Абелардо де ла Еспріельї та перуанський другий тур з мінімальною перевагою Кейко Фухіморі стали останніми доміно, що впали. Шокуюче усунення Ніколаса Мадуро у Венесуелі в січні та посилення нафтового ембарго проти Куби свідчать про те, що Вашингтон має намір перетворити ідеологічну узгодженість на півкулевий блок безпеки. Відкритим залишається питання, чи є ця хвиля довготривалою структурною зміною, чи крихким, оспорюваним поворотом, вразливим до суперечливих результатів, інституційної слабкості та збереження лівих оплотів у Мексиці та Бразилії.Результат у Колумбії кристалізував цю тенденцію. Абелардо де ла Еспріелья, мільйонер-юрист і бізнесмен, який раніше ніколи не балотувався на посаду, переміг лівого Івана Сепеду приблизно на один відсотковий пункт — майже 251 000 голосів. Сепеда визнав поразку 24 червня, пообіцявши демократичну та конструктивну опозицію, хоча чинний президент Густаво Петро та Сепеда спочатку утримувалися від визнання результатів до перерахунку голосів.https://politcom.org.ua/права-хвиля-та-битва-за-латинську-а
БІЛОРУСЬ МІЖ МОЛОТОМ І КОВАДЛОМавтор - Марія Гуцало, експерт з політико-безпекових питань, кандидат політичних наук для ПолітКомУ нинішній ситуації тиску з боку України О. Лукашенко демонструє неготовність до рішучих воєнних кроків і прямого вступу у війну. Унікальність цієї ситуації полягає в тому, що жодна зі сторін офіційно не прагне відкритого військового конфлікту. Білоруське суспільство та армія не готові до прямого зіткнення з військовою потугою України. Прямий конфлікт може призвести до внутрішнього вибуху в країні та повалення білоруського режиму. Наразі білоруська сторона, схоже, дотримується інерційного сценарію, уникаючи рішучих кроків щодо дистанціювання від війни та утримуючись як від ініціативних жорстких дій, так і від масштабної відповіді. Остаточне рішення буде залежати від характеру дій України та результатів переговорів із Москвою. Навряд чи можна очікувати, що Кремль схвалить демонтаж обладнання на півдні Білорусі чи надасть додаткові гарантії безпеки та військові ресурси для Мінська. #Білорусь #війна #росія #агресіяhttps://politcom.org.ua/білорусь-між-молотом-і-ковадлом
ПАПА РИМСЬКИЙ МАВ БИ ПІТИ ДАЛІ ЩОДО ШІавтор – Дарон АДЖЕМОГЛУ, лауреат Нобелівської премії з економіки 2024 року та інститутський професор економіки MIT, є співавтором (разом із Джеймсом А. Робінсоном) книги «Чому нації занепадають: походження влади, процвітання і бідності» (Profile, 2019) Можливо, найбільшим провалом сучасної індустрії ШІ є її відмова це визнавати. Жменька людей, які запускають цю технологію у світ, керуються ідеологією контролю (над людством) і переконанням, що машини в усьому кращі за людей.Лев має рацію, закликаючи до моральної ясності та серйозної загальносуспільної дискусії. Але розмова має перейти від закликів до конкретних рішень: антимонопольні заходи проти домінуючих платформ, державні інвестиції у ШІ, що доповнює людину, регулювання спостереження та автономної зброї, а також змістовні права працівників і громадян щодо даних, від яких залежать ці системи.Втручання Лева робить таку відповідь трохи більш імовірною, ніж це було раніше. Але решта з нас також має стати на захист людства.https://politcom.org.ua/папа-мав-би-піти-далі-щодо-ші
TGLIST.COM.UA
