Дайджест "Фейки, деза, побрехеньки" - вже у новому випуску: про що "креативили" росіянці? Чому вони знов і знов дістають запилючені "факти" і який в цьому сенс? Петро Коберник та Катерина Цимбалюк розбиралися, відповіли і пояснили ☝🏼

"Їм самим не смішно? Всім зрозуміло, що це казочки!" Є кілька причин, чому відверту маячню продовжують запускати знову і знову. Перша — інформаційний шум. Навіть неправдива історія займає місце в інформаційному просторі. Люди починають сперечатися, обурюватися, пересилати, коментувати. У результаті увага переходить із реальних подій на фейк. Це називають принципом «засмічення ефіру». Друга — перевірка реакції. Пропагандисти часто буквально тестують аудиторію: на що люди реагують, що викликає страх, що — агресію, а що — втому. Один і той самий меседж можуть запускати у різних формах, щоб подивитися, яка «зачепиться». Третя — ефект повторення.сихологи давно дослідили: якщо людина чує щось багато разів, мозок починає сприймати це як більш знайоме, а отже — менш підозріле. Навіть якщо спочатку твердження звучало дико. Четверта — створення відчуття хаосу. Іноді мета не переконати. Мета — виснажити. Щоб людина в якийсь момент сказала:  «Я вже не розумію, де правда». Коли суспільство втрачає довіру до будь-якої інформації — це теж вигідно пропаганді. П’ята — робота на “свою” аудиторію. Те, що здається смішним одній людині, може звучати переконливо для іншої — особливо якщо вона живе в закритому інформаційному середовищі. Пропаганда майже завжди говорить не з усіма одразу, а з конкретною групою людей. Є ще одна річ, про яку рідко говорять... Абсурдність іноді використовується навмисно. Якщо людина погоджується навіть із очевидною нісенітницею — це вже перевірка лояльності. Не «чи ти повірив», а «чи ти готовий повторювати те, що треба». Саме тому фейки бувають настільки грубими, суперечливими або навіть комічними. Це не помилка. Це — технологія. Приклади слухайте в записі ефіру 👇🏼