На дворі вечір. І хоч він вже й не надто холодний, людей на вулиці практично немає. Херсон стає порожнім. Такі сьогодні його реалії. Райони ніби завмирають. Наші рідні Таврік, Шумас, ХБК...Колись у Херсоні слово «ХБК» означало значно більше, ніж просто назву підприємства. Це був окремий ритм міста. Свій світ зі змінами, гудками, цехами, гуртожитками, їдальнями й людьми, які приходили туди працювати на десятки років.Херсонський бавовняний комбінат був одним із найбільших підприємств Херсона. Тут працювали тисячі людей: ткачі, прядильниці, механіки, інженери, лаборанти, контролери якості. На комбінаті виробляли тканини, знайомі майже кожній родині: бязь, ситець, сатин. З них шили одяг, постіль, речі для дому. Продукція розходилася далеко за межі Херсона, а район навколо комбінату з часом почали називати просто — ХБК.Для багатьох херсонців це була ціла епоха. Там знайомилися, дружили, закохувалися, створювали сім’ї. Хтось пам’ятає запах тканини в цехах, хтось — перепустки, черги в буфеті чи дорогу на ранкову зміну.Після розпаду СРСР комбінат почав занепадати. Старе обладнання, дешевий імпорт, криза виробництва — усе це поступово зупиняло величезний механізм. Цехи замовкали один за одним. Але сам ХБК нікуди не зник. Він залишився в пам’яті міста й навіть у назві району, яку херсонці продовжують вимовляти щодня.Після великої війни Херсон буде жити далі. Інший. Новий. Але місто не складається лише з бетону й нових фасадів. Воно складається з людей, які наповнюють його життям. Все буде Україна 🇺🇦 А з якого району ти? 💚💖💚