Покроковий гайд: як відстежити емоцію перед публікацією і не стати ретранслятором дезінформації чи розбратуКрок 1. Пауза (фіксація імпульсу) Перед кнопкою «Опублікувати» — зупинка на 30–60 секунд. Факт для себе: я хочу поділитися чи відреагувати?Крок 2. Назвати емоцію словами Не «мені щось не ок», а конкретно: злість / страх / тривога / образа / сарказм / ейфорія / відчай. Якщо емоцію складно назвати — це вже сигнал ризику.Крок 3. Тіло як індикатор Коротка перевірка: – напружені плечі / щелепа – прискорене дихання – бажання «випустити пар» Сильна тілесна реакція = низька якість рішення.Крок 4. Запитання на чистоту наміру Внутрішньо, без пафосу: – Навіщо я це публікую? – Що це зробить з читачем через 5 хвилин? – Це додає ясності чи множить тривогу?Крок 5. Відділення факту від інтерпретації Виписати для себе (навіть подумки): – що тут факт – що припущення / оцінка / емоційний висновок Якщо фактів менше, ніж інтонації — ризик дезінформації.Крок 6. Джерело Мінімальна перевірка: – первинне чи вторинне – конкретне чи узагальнене («кажуть», «всі знають») – дата і контекст Відсутність джерела = не публікувати або змінити формат.Крок 7. Маркери маніпуляції в тексті Якщо є хоча б два — стоп: – «всі», «завжди», «ніхто» – апеляція до страху або сорому – протиставлення «ми — вони» – натяк на зраду без доказівКрок 8. Корекція формулювання Замість: – узагальнень → конкретика – емоційних оцінок → опис події – категоричності → межі знання («наразі відомо…»)Крок 9. Альтернатива публікації Якщо емоція все ще сильна: – чернетка без публікації – приватне повідомлення – відкладений пост (через кілька годин)Крок 10. Фінальний тест Останнє питання перед кнопкою: Чи не посилює це зневіру, страх або розбрат без реальної користі?Якщо відповідь неочевидна — не час публікувати.