Вчора, 24 вересня, минуло два роки від дня загибелі нашого земляка Андрія Орловського. Йому було 24 роки.
Андрій народився 20 лютого 2000 року в Лимані. Навчався в НВК «Лиманська гімназія», любив футбол, грав за місцеву ДЮСШ і з дитинства вболівав за донецький «Шахтар».
У лютому 2022 року, щойно йому виповнилося 22, Андрій добровільно став на захист України. «Хто, якщо не я» — так він пояснював своє рішення. Служив навідником мотопіхотного взводу 4-го мотопіхотного батальйону «Ведмеді» 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Його позивний — «Густав».
У березні 2024 року Андрій зазнав поранення та отримав відзнаку «За поранення». 24 вересня того ж року він загинув поблизу Вугледара. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.
Рідні згадують Андрія як сміливу й рішучу людину. Він мріяв після війни оселитися в мальовничому куточку українських Карпат. Ця мрія так і залишилася нездійсненою.
Світла пам’ять Андрію Орловському. Щирі співчуття його рідним і близьким.