Медіа, людина, держава | Цей рік знову довів, що так звана "геополітика" це ні що інше, як прик...

Цей рік знову довів, що так звана "геополітика" це ні що інше, як прикриття (маскування) протистояння людей, які обрали державу в якості способу збагачення, і рештою населення - тими, за чий рахунок ці перші живуть. І головне - це протистояння є виключно локальним, тобто для кожної держави обмежується територією, яку держава контролює. Війна, яка не зупиняється ні на мить, йде саме в межах державних кордонів.Її ведення потребує застосування такого прийому, як "геополітика", коли підконтрольним державі людям пропонується політичне фентезі про протистояння держав між собою, протистояння певних груп держав, блоків тощо. Населенню впарюється легенда про те, що "своя" держава ніби то захищає його від такого протистояння і якщо не "своя" держава, то інші держави (включно з людьми, які там живуть) одразу підуть війною, "підкорять" і "колонізують" це нещасне населення. Тому, кажуть людям політики, треба піклуватися про "свою" державу, розбудовувати її, а головне, підкорятися їй, тому що без неї люди залишаться один на один з жорстоким світом, де ніхто не буде представляти і захищати їхні інтереси.Коли ви маєте справу з державами, то все, що необхідно знати, це те, що ви маєте справу з людьми, яким дісталася певна територія і все, що вони хочуть - це певний, достатньо тривалий час, безкарно її грабувати. Інтереси цих людей спрямовані виключно всередину підконтрольної території, і саме це поєднує їх між собою - ця спільність і визначеність інтересів. В цьому вони партнери і це партнерство існуватиме доти, доки існуватимуть держави.Хтось запитає, а як же ж війни? Ну тобто, війни меж державами. Сучасні держави ніколи не воюють між собою, тому що це була реальність минулого, коли держави - монархи - були власниками в тій парадигмі права власності, що панувала тоді. Війни були конфліктами між власниками. Сучасні держави знищили право власності і люди, які використовують державу (тобто систему методів агресивного насильства) заради збагачення, не є власниками. У них немає конфліктів з іншими невласниками (державами), бо відсутнє саме те, що породжує інтереси - право власності.Зовнішні війни, тобто війни за межами територій держав, це завжди результат кризи внутрішньої системи пограбування, тобто результат кризи існування тієї чи іншої держави. А ці кризи неминучі, тому що держава, як метод дій, спрямована на знищення суспільства і ринку. Рано чи пізно грабіжники натикаються на серйозні проблеми з подальшим пограбуванням. А єдиний метод дій, до ступний державі - це агресивне насильство, і як наслідок - війна. Війна "між державами" це завжди спроба вирішити внутрішні проблеми держави методом агресивного насильства проти населення іншої, слабшої в усіх сенсах, а в першу чергу, економічно, держави. Держава-агресор в такій війні вирішує виключно внутрішні проблеми. А держава - жертва агресії - використовує цей шанс - агресію іншої держави - для досягнення своїх цілей. Такими цілями може бути підсилення контролю за своїм населенням, нейтралізація невдоволення людей поточним станом речей, підсилення рівня пограбування в умовах війни, маніпуляції з виборами тощо. Тобто від війни виграють обидві держави - і агресор і жертва агресії. Програють люди, які живуть в обох державах.