Більшість тестувальників ніяк не впливають на якість продукту.

Давайте відверто. Часто ми працюємо просто дорогими реєстраторами помилок. Дев пушить сирий код ➔ він падає на тестовому стенді ➔ ви витрачаєте пів години на ідеальний баг-репорт у Jira ➔ дев це фіксить. Це не Quality Assurance - це пасивний контроль збитків.

Справжня якість кується там, де баг вмирає ще до деплою. І саме тут AI зараз ламає правила гри.

Поки одні руками проклікують форми, інші нацьковують Cursor на Pull Request розробника і пишуть у коментарях: "Слухай, у тебе тут відвалиться обробка транзакції, якщо API віддасть таймаут".

Поки одні чекають готову фічу, щоб почати тестувати, інші згодовують сирий тікет із Confluence в Claude 3.5 і витягують звідти 5 критичних логічних дір, про які продакт-менеджер навіть не подумав.

Різниця в тому, що перший тип QA (пасивних приймачів) дуже скоро замінять скрипти та базові ШІ-агенти. А другий тип (інженерів, які використовують нейромережі як екзоскелет) зараз забирає найкращі оффери на ринку.

Перестаньте бути просто "фільтром перед продом". Ставайте архітекторами процесу.

А на якому етапі ви найчастіше знаходите найжирніші баги?

👇