Вулиця Селянська: історія, яка зберігає пам’ять Пущі-Водиці Вулиця Селянська у Пущі-Водиці має глибоке коріння. Її назва походить ще з початку ХХ століття, коли Пуща була не лише курортом для київської інтелігенції, а й селом із власним господарським укладом. Архівні документи Київської губернської управи згадують тутешніх селян-землевласників, які займалися лісорозробками, рибальством та городництвом. Саме на їхню честь вулиця отримала назву «Селянська».Колись на цій вулиці діяв сільський ринок, де продавали овочі, рибу та дрова, які постачали мешканці Пущі-Водиці й навколишніх хуторів. Ринок став важливим центром економічного та соціального життя громади: сюди приходили не лише купити чи продати, а й обговорити новини, домовитися про роботу чи громадські справи.Особливе місце на Селянській займає Пуща-Водицьке кладовище (офіційна адреса: вул. Селянська, 14). Це некрополь, який виник наприкінці ХІХ століття як сільське кладовище для місцевих мешканців. Тут спочивають як прості селяни, так і ті, хто формував історію Пущі-Водиці.У 1988 році кладовище закрили для нових поховань, дозволивши лише підзахоронення у сімейних могилах. Проте воно й сьогодні лишається важливим місцем колективної пам’яті, нагадуючи, що Пуща-Водиця тривалий час жила власним, «сільським» життям.📍 Важливо підкреслити: Селянська вулиця та кладовище належать до Києва, Оболонського району, історичної Пущі-Водиці. Часто їх помилково відносять до Горенки, проте адміністративно й історично вони — частина столиці.