Вулиця Селянська: історія, яка зберігає пам’ять Пущі-Водиці Вулиця Селянська у Пущі-Водиці має глибоке коріння. Її назва походить ще з початку ХХ століття, коли Пуща була не лише курортом для київської інтелігенції, а й селом із власним господарським укладом. Архівні документи Київської губернської управи згадують тутешніх селян-землевласників, які займалися лісорозробками, рибальством та городництвом. Саме на їхню честь вулиця отримала назву «Селянська». Колись на цій вулиці діяв сільський ринок, де продавали овочі, рибу та дрова, які постачали мешканці Пущі-Водиці й навколишніх хуторів. Ринок став важливим центром економічного та соціального життя громади: сюди приходили не лише купити чи продати, а й обговорити новини, домовитися про роботу чи громадські справи. Особливе місце на Селянській займає Пуща-Водицьке кладовище (офіційна адреса: вул. Селянська, 14). Це некрополь, який виник наприкінці ХІХ століття як сільське кладовище для місцевих мешканців. Тут спочивають як прості селяни, так і ті, хто формував історію Пущі-Водиці. У 1988 році кладовище закрили для нових поховань, дозволивши лише підзахоронення у сімейних могилах. Проте воно й сьогодні лишається важливим місцем колективної пам’яті, нагадуючи, що Пуща-Водиця тривалий час жила власним, «сільським» життям.

📍 Важливо підкреслити: Селянська вулиця та кладовище належать до Києва, Оболонського району, історичної Пущі-Водиці. Часто їх помилково відносять до Горенки, проте адміністративно й історично вони — частина столиці.