Марина Саприкіна про публічні виступи: проявляйся | Про що я більше не говоритиму Всіх вітаю! Як ви після сьогоднішньої но...

Про що я більше не говоритиму Всіх вітаю! Як ви після сьогоднішньої ночі? Якщо чесно, я складно. Але найголовніше - це знайти опору в собі, щоб давати її іншим. Тому йога і щоденні ритуали (і моя резильєнтна кава) якось стабілізували процес. До речі, а які у вас ритуали? Я довго не писала. І за цей час я багато переосмислила. В мене стався і мій найдорожчий коуч (я не пішла далі, бо цінності не співпали), і моя найдорожча консультація. Це був період спостережень, складнощів і внутрішньої трансформації. А ще я написала одну з найкращих своїх промов - за годину (!), і я її оприлюдню 31.12 в цей канал, бо вона - про нас з вами. Вона була представлена на фіналі Конкурсу кейсів з соціальної відповідальності 16.12. Але сьогодні мені хочеться запустити пʼять днів рефлексії про себе в контексті ваших промов. І перший день - про те, про що ми більше не говоритимемо. Почну з себе: 1) Я більше не говоритиму… без доказів.Якщо щось не зафіксовано — цього не існує в зоні відповідальності. Усні домовленості — це наміри, а не зобовʼязання. Я більше не звинувачую ні себе, ні інших за те, чого не було прописано. І прописати це або не прописати - моя відповідальність, 2) Я більше не говоритиму… з гніву.Слова, сказані з емоції, рідко несуть ясність. Коли мене накриватиме — я обиратиме тишу. Пауза. Дихання. Медитація. Саме для того, щоб повернути собі себе. 3) Я більше не говоритиму…щоб сподобатись.Краще мовчати, ніж говорити не своє. Чесність для мене важливіша за схвалення.4) Я більше не говоритиму … зайвого.Слова — це енергія. І ми іноді не уявляємо, як ми її розпорошуємо. І я більше не витрачаю її там, де вона нічого не змінює. І дозволити собі це - це те, що можна назвати тихою розкішшю. Підключайтесь: що з прожитого цього року ви більше не говоритимете?