Після 17 років у покері починаєш розуміти просту річ.Це гра не про карти. І навіть не про гроші.Це гра про страх.Люди приходять у покер, щоб виграти. Вони платять бай ін, сідають за стіл, щось планують. Але вже з перших рішень стає видно інше. Їхня справжня мета не заробити, а не програти.Страх втрати керує всім. Він впливає на рішення префлоп і постфлоп, на кожен кол і кожен чек. Дуже часто гравець думає не про те, як заробити більше, а про те, як програти менше.Більшість рішень у покері приймаються не для максимізації прибутку, а для мінімізації болю. Не виграти більше, а зменшити втрати. Саме тому гра так часто виглядає пасивною.І тут важливо чесно назвати цифру, яку багато хто не хоче приймати.У турнірному покері близько 80 відсотків гравців програють. Не тому, що вони слабкі або роблять все неправильно. А тому, що так влаштований турнірний покер. Один виграє. Всі інші вилітають.Ми сідаємо за стіл у грі, де програш є базовим сценарієм. Але при цьому весь час намагаємося його уникнути. Ми боїмося того, що майже напевно станеться.І саме цей страх змушує грати так, ніби головна мета це вижити якомога довше, а не виграти турнір.Покер безжальний, але чесний.Він не карає за поразку.Він карає за страх перед нею.І як би дивно це не звучало, у грі, де 80 відсотків програють, є проста істина.Щоб виграти, треба бути готовим програти.