Сердечно прости за те, що досі жива!Прости, що жменю землі чула твоя трунаЗа те, що не злилися всенькі мої дощі.За те, що не стряхли у шафі мої старомодні плащі.За те, що їм, і сплю, і маю живих дітей.Далеко чи поряд чекай онлайн-вістей.Що глажу кота і світло шукаю в пітьмі.За щастя прости, що, чорт забирай, якось знаходжу на дні.Прости, що до тебе прийти можу лише уві сні.Прости, що ти першим пішов, а стежку залишив мені.Так молиться кожен, хто вижив допоки у цій війні. Хто чує щоранку, як плачуть за хвірткою солов'ї.Хто їсть, хто спить, і в вайбері смс,Хто вцілів під дурами-кулями і воскрес.Хто кинув жменю землі на чорну вузьку трунуТому, хто ніколи не скінчить страшну війну.До скону носить біль, провину і сум'яття хащі,На плечах, в кишенях, в пам'яті і цілувать плащіТих, хто навіки залишився каменем на війніДопоки з тобою совість. І тінь щемить маревом на стіні.Прости.Анна СтепанюкВічний мир кожному і кожній, хто віддав життя своє у боротьбі з російською навалою.Дяка і честь 🫶Психолог_від_Бога/#війна #поезія