Сердечно прости за те, що досі жива! Прости, що жменю землі чула твоя трунаЗа те, що не злилися всенькі мої дощі. За те, що не стряхли у шафі мої старомодні плащі. За те, що їм, і сплю, і маю живих дітей. Далеко чи поряд чекай онлайн-вістей. Що глажу кота і світло шукаю в пітьмі. За щастя прости, що, чорт забирай, якось знаходжу на дні. Прости, що до тебе прийти можу лише уві сні. Прости, що ти першим пішов, а стежку залишив мені. Так молиться кожен, хто вижив допоки у цій війні. Хто чує щоранку, як плачуть за хвірткою солов'ї. Хто їсть, хто спить, і в вайбері смс,Хто вцілів під дурами-кулями і воскрес. Хто кинув жменю землі на чорну вузьку трунуТому, хто ніколи не скінчить страшну війну. До скону носить біль, провину і сум'яття хащі,На плечах, в кишенях, в пам'яті і цілувать плащіТих, хто навіки залишився каменем на війніДопоки з тобою совість. І тінь щемить маревом на стіні. Прости. Анна СтепанюкВічний мир кожному і кожній, хто віддав життя своє у боротьбі з російською навалою.

Дяка і честь 🫶

Психолог_від_Бога/#війна #поезія