Іще трохи різдвяного. А ви любите своє життя? Направду? Люди рідко вдоволені собою і своїм життям. Мало хто може собі в тому чесно зізнатись, але то правда. Зазвичай із життям доводиться миритись, іти на компроміси, робити те, що не дуже хочеться, бути тим, ким, здається, ти не мав би бути. У кожного знайдеться щось таке, що не так, як би хотілось, уявлялось, мріялось. Живи і будь, називається. Однак, є така цікава мудрість: якщо ти хочеш грати гру, ти маєш прийняти правила.Ти можеш ображатись, плюватись, казати, що це несправедливо, що тобі такі правила не подобаються, що он там десь є інші правила, але ти поза грою. Тому, якщо ти хочеш жити життя, тобі треба прийняти його. Як є. Це найкращий початок. І Христос приймає. Він входить в цю дійсність, як вона є. Він погоджується на неї. Він не каже: "Я прийду, але щоб без зрадливого Юди і без хитрого Пилата, і щоб апостоли розумніші якісь були, а то пояснювати щоразу, що Я не відновити Ізраїль прийшов... Ну і щоб ясла з підігрівом, зима все ж таки. І замість цього немічного Йосифа, якийсь хоч би голова Синедріону за батька, щоб увійти сюди трохи на авторитеті. І ця Гефсиманія, самотність, Голгофа, хрест - навіщо такий хардкор? Може я своїми словами просто скажу: люблю всіх, цьомки, пока?". Нічого подібного. Він входить в це життя і приймає його. Він живе життя, наше життя, не оплакує його, живе. Життя не ідеальне, але це єдине поле, де щось може статись, може таки варто на нього вийти? Живи і будь 🤍#думидуховні