«Собака сидить в емблематичній позі слухача: це зразково ілюструє властиву собакам покірність, що є невід'ємною частиною самого акту слухання. Слухання передбачає послух; у багатьох мовах існує сильний етимологічний зв'язок між цими двома словами: англійські слова to obey (слухатися, підкорятися), obedience (покірність, послух) походять від французького obéir, яке й собі походить від латинського ob-audire, що є похідним словом від audire, чути; у німецькій мові gehorchen, gehorsam (слухатися, слухняний) походять від hören; у багатьох слов'янських мовах slušati може означати водночас слухати та слухатися; те саме, очевидно, стосується й арабської і так далі. Етимологія натякає на такий внутрішній зв'язок: слухання це «завжди вже» початок послуху; щойно ми починаємо когось слухати, ми уже йому підкоряємося, у зародковій формі ми завжди слухаємо голос нашого господаря, незалежно від того, наскільки ми можемо пізніше чинити йому опір. [...] А собака, у фантазматиці нашої культури, є ідеальним втіленням слухання та послуху.»#цитата