Ми з українськими колегами помітили, що багатьом міжнародним колегам-психоаналітикам бракує навичок спілкування з людьми в кризових ситуаціях, які є реальними, а не реконструйованими. Замість прикладів розуміння чи аналітичного залучення ми часто спостерігали, як психоаналітики використовували свою нібито неупередженість, стриманість та емоційну непроникність перед обличчям гострої травми війни, раціоналізовану концепцією психоаналітичної нейтральності. Більше того, деякі наші міжнародні колеги заохочували нас, українських психоаналітиків в умовах війни, зберігати позицію нейтральних спостерігачів щодо війни, яка роздирає нашу країну. Я хотіла би підкреслити, що Фройд (1915) пропонував психоаналітикам зберігати нейтральність щодо різних сторін інтрапсихічного невротичного конфлікту як технічний інструмент для полегшення терапевтичної регресії та розвитку перенесення. Фройд ніколи не припускав, що психоаналітики повинні проявляти емоційну байдужість в рамках самого міжособистісного терапевтичного альянсу або, звичайно, по відношенню до болючих подій в реальності, особливо за межами психоаналітичного кабінету. Тому заклики до мене як до українського аналітика зберігати нейтральність поза межами моєї клінічної роботи мене здивували. Минулого року я почала задаватися питанням, чи вивчають психоаналітики в усьому світі праці Фройда або сучасні дослідження про практичну роботу в активних кризових ситуаціях. Мені цікаво, чи не використовують ці аналітики нейтральність як прикриття для власного небажання мати справу з жахіттями, присутніми в реальності багатьох людей. Мені цікаво, як часто психоаналітичні тренінги охоплюють концепції, подібні до концепції Гріна (2018) про не-невротичні основи насильницької поведінки або високофункціональну психопатію серед тих, хто ініціює війни.Velykodna, M. (2024). War and Attacks on Thinking: Reflections on the Psychoanalysts’ Responses to the 2022 Russian Invasion of Ukraine. Psychoanalytic Inquiry. Vol. 45. Issue 4#цитата