"На дуже спрощеному рівні диван пропонує зміну перспективи — буквально. Стародавні греки та римляни під час бенкетів лежали, що створювало атмосферу комфорту та інтимності." Цікаво, що справді саме давньоримське кліне (ложе для відпочинку та розмов) послужило прообразом пізнішої кушетки. У свій час (це все до н.е.) греки звернулись до практики спільного лежання "за столом", хоча раніше вони за ним сиділи. Спочатку це поширювалось лише на аристократію, але потім зазнало більшої популярності. Навіть величезні громадські банкети і в Римі, і в Греції влаштовувалися з кушетками, є свідчення й про масивні громадські їдальні на Акрополі. При цьому треба було спертись на лівий лікоть, і не змінювати позу аж до кінця бесіди.Грецьке слово «симпозіум» походить звідти ж, від досл. «пити разом». В давнину це поняття означало вечірку з музикою і спілкуванням, що слідувала за банкетом. Головною метою зібрань було спілкування і вільний обмін думками. Вже після V століття почала розвиватись ідея, що вертикально сидяча людина зв'язана з божественним початком, тоді як та, що лежить — якби ближче до землі, "приземлена". Так ми і втратили практику суспільного лежання і симпозіумів, на яких не залишишся голодним.