На полях у психоаналітика | Фройд. Про початок аналізу (1913) 1/2Колись мій викладач радив після з...

Фройд. Про початок аналізу (1913) 1/2Колись мій викладач радив після завершення навчання на магістратурі перечитати Фройда, щоб повернутись до витоків. Сьогодні переглянув коротку статтю про те, як Фройд прямо радить починати роботу з новими пацієнтами. У ній йдеться про "дрібʼязкові", практичні речі, що саме по собі не є аж дуже притаманним Фройду. Поділюсь тезами про поняття випробувального аналізу і його мети, питань часу та грошей, озвучення основних правил аналізу, а також відповіді Фройда на типове питання пацієнтів, яке кожен з аналітиків чув: "скільки буде тривати робота?"Випробувальний термін аналізуФройд не зважав на особисту зацікавленість потенційного пацієнта психоаналізом, як і зрештою на його скептичність чи критичне ставлення до методу. Він розумів, що будь-яка впевненість і позитивні очікування сприятливих результатів лікування можуть розвіятись при появі першого серйозного опору у зустрічі з неврозом. Те саме стосується і скептичного налаштування до аналітичної процедури. Натомість для нього важив "випробувальний" термін аналізу, який тривав 2-3 тижні (Фройд працював інтенсивно: 3 зустрічі на тиждень він пропонував відносно здоровим пацієнтам). Навіть випробувальний термін вважався аналізом і мусив підпорядковуватись основним правилам, які повідомлялись не більше і не менш, аніж потрібно для того, щоби пацієнт продовжував свою оповідь. Траял-період аналізу Фройд проводив не тільки для того, щоби оцінити мотивацію, інтерес та здатність витримувати опір пацієнта, але й з діагностичною метою – йому потрібно було зрозуміти, чи має він справу з "трансферним" неврозом, а чи з інтровертованим (шизофренією). Пацієнти, які відкладали термін початку лікування, не вселяли довіри у Фройда. З його досвіду – такі пацієнти не повертались, а мотив відтермінування старту аналізу він вважав раціоналізацією наміру. ПерехрестиКоли до Фройда звертались друзі або родичі з проханням вилікувати когось з їх родин, то Фройд добре розумів, що це лікування може коштувати йому дружби, а тому був обережним і готовим на таку жертву лише тоді "коли неможливо було знайти заміну, яка б викликала довіру". Тут процитую того самого викладача, який нещодавно на конференції сказав: "якщо я починаю роботу з пацієнтом, то я гратиму на його боці". Принцип виділеного часуФройд пропонував пацієнту визначену годину зі свого графіку. Ця година належала повністю пацієнту, і він ніс відповідальність навіть якщо нею не користувався. На критику такого підходу Фройд відповідав, що по-іншому не існує способу практикувати психоаналіз. Якщо бути менш жорстким, то зʼявляється надто багато випадковостей чи інтеркуррентних хвороб. При мʼякій політиці випадкових скасувань накопичувалось так багато, що це могло провокувати відчуття загрози матеріальному існуванню. «Тільки після багатьох років практики психоаналізу зі суворим дотриманням принципу виділеного часу, по-справжньому переконуєшся у значенні психогенії у повсякденному житті людини, в поширенні симуляцій хвороб і в тому, що не існує такої речі, як випадковість.» #статті