Деякі аналітики мають досить спартанські кабінети, хоча, безумовно, голі стіни можуть викликати стільки ж проєкцій, як і полиця, переповнена книгами. Доречним у цьому контексті є спостереження Курца, що Фройд заповнив кожен пустий куточок у своєму кабінеті красивими та цінними речами, щоб компенсувати самотність, яку він відчував, сидячи за пацієнтом.Я також замислювався над великою кількістю книг, картин і скульптур у кабінетах психоаналітиків і дійшов висновку, що за це відповідальні чотири фактори. По-перше, більшість аналітиків — є культурними людьми, обізнаними в гуманітарних науках, і схильними до чогось естетичного; культурні артефакти представляють їхнє автентичне існування. По-друге, більшість аналітиків ідентифікують себе з Фройдом і, таким чином, переносять деякі атрибути його кабінету в свої. По-третє, проведення довгих годин за зачиненими дверима, слухаючи конфлікти та біль, мобілізує потребу (як здорову адаптацію, так і маніакальний захист) оточувати себе об'єктами мистецтва. Зрештою, наявність таких речей в кабінеті видає несвідому силу в процесі терапії. Таким чином, фізичні речі аналітика набувають тотемічних (Freud, 1912-13) і шаманських (Kakar, 1997) атрибутів.Salman Akhtar. The Geography of Meanings (2018)#цитата