Волонтерство – це про силу, турботу і бажання допомогти. Але навіть найсильніші виснажуються. Коли ти довго віддаєш, не помічаючи власних меж, приходить втома, апатія і відчуття, що сил більше немає. Рятувати світ – важливо. Але не менш важливо не загубити себе в цьому процесі. Ось кілька нагадувань, які допоможуть зберегти баланс:🔹

Ти не можеш допомогти всімІ це нормально. Твої ресурси обмежені – і це не про слабкість, а про реальність.

🔹

Відпочинок – це частина допомогиПауза не робить тебе менш відданим/ою. Вона дозволяє повернутись із силами.

🔹

Говори про свій станДілись із командою, якщо важко. Підтримка потрібна не лише тим, кому допомагають, а й тим, хто допомагає.

🔹

Слідкуй за сигналами тіла і психікиХронічна втома, дратівливість, байдужість – це не «норма», а сигнал пригальмувати.

🔹

Залишай місце для свого життяДрузі, навчання, відпочинок – це не «другорядне», це твоя опора.

🔹

Роби рівно стільки, скільки можеш заразНавіть маленька допомога має значення. Не обов’язково вигоріти, щоб бути корисним/ою. Волонтерство – це марафон, а не спринт. І найцінніше, що ти можеш зберегти на цьому шляху – це себе 🫶

А якщо хочеш детальніше дізнатися про феномен вигорання у волонтерів, — запрошуємо на наш форум 21-22 квітня. Долучайся онлайн чи наживо в зручний час 😉 Деталі за посиланням:https://t.me/psy_service_knu/3267Твоя ПС КНУ 🤍