Сьогодні починається новий навчальний рік.

І цього дня мені особливо гостро думається про те, в яких умовах уже не перший рік навчаються наші діти.

Росія бомбить українські міста й школи. Уроки переривають повітряні тривоги. Замість того щоб просто сидіти за партами, сперечатися на перервах, готуватися до контрольної чи репетирувати шкільний концерт, діти змушені знати, де найближче укриття і що робити під час небезпеки.

Мені дуже хочеться, щоб усе це колись залишилося для них у минулому. Щоб наші діти знову знали гучні шкільні свята, концерти просто неба, переповнені подвір’я, сміх, метушню, звичайне хвилювання перед першим вересня. Щоб навчання було складним через математику, фізику чи англійську, а не через необхідність серед уроку спускатися в укриття.

Думаю, це біль не лише батьків. Це біль усіх дорослих в Україні, які сьогодні, кожен на своєму місці, намагаються зберегти для дітей нормальне життя і можливість мати майбутнє.

І все ж літо закінчилося, починається ще один навчальний рік. Діти ростуть, зустрічаються з однокласниками, закохуються, сваряться і миряться, обирають предмети, думають про професії. Старшокласники поступово будують плани на майбутнє, готуються вступати й обирають свій шлях. Студенти продовжують опановувати професії, які одного дня стануть частиною їхнього дорослого життя.

Нехай попри все у цьому році в наших дітей буде якомога більше саме такого життя: друзів, цікавості,сміху, шкільних історій. Відчуття, що попереду є майбутнє і його можна планувати.

Нехай цей навчальний рік буде для наших дітей настільки безпечним, наскільки це сьогодні можливо.

Нехай їм трапляються вчителі, поруч із якими хочеться думати, запитувати й дізнаватися нове. Нехай у батьків вистачає сил підтримувати дітей і водночас берегти себе. А в учителів - сил залишатися поруч із дітьми в цих ненормально складних умовах.

І найбільше сьогодні хочеться побажати одного: здоров’я, безпеки й миру нашим дітям, нашим учителям, батькам - усім нам.

З початком нового навчального року.

💛💙