"Я ЗНОВУ САМА" Вчора ввечері я гуляла з Жулею.Жуля зависла біля клумби й щось нюхала, а я в цей момент почула жіночий голос, буквально кілька фраз.👩🏻 «Я знову сама. Я сьогодні у квартирі прибирала сама. Воду додому носила сама. У магазин за продуктами ходила сама. Та скільки можна?»Ми пішли далі, але фраза залишилася зі мною: «Я знову сама».Бо «знову» - це вже не про сьогоднішній день. Це коли ви не вперше самі в тому, що ніби є спільним.Жінка все зробила добре: прибрала, принесла, купила, помила, організувала. Усе гаразд, дім функціонує. Тільки її самої ніби в цьому немає.Її втоми не бачать, її зусиль не помічають. Наче так і має бути: чисто, їжа є, діти під наглядом, посуд помитий, усі живуть далі.А вона знову сама.Жінка в такі моменти зривається не через саме прибирання, воду чи продукти. Просто на неї навалюються втома, образа, самотність, відчуття, що вона потрібна всім, але не як жива людина, а як функція.Я відчула до тієї жінки велике співчуття, бо цей стан мені знайомий.Я сама себе ставила на паузу. Сама собі не дозволяла зупинитися. Сама жила так, ніби якщо я зараз не зроблю, не витримаю, не проконтролюю, то щось обов’язково розвалиться.І я занадто часто чую від жінок схожий стан, навіть якщо вони говорять про це іншими словами.Коли довго живеш у режимі «треба», поступово перестаєш запитувати себе: 📍А я взагалі де в цьому житті? 📍Я є серед тих, про кого треба думати? 📍Чи я тільки та, яка думає про всіх?Мені хочеться поговорити про це жіноче «я знову сама». 🔺Коли навколо є люди, але всередині навантаження ви самі.🔺Коли ви все тримаєте, а потім ще й соромитеся, що зірвалися.🔺Коли вас починають чути тільки тоді, коли ви вже не можете говорити спокійно.Я буду продовжувати цю тему далі. Бо за цим «я знову сама» часто стоїть не тільки побут, а значно глибше питання: чи є у жінки місце в її власному житті.❓І мені хочеться запитати вас саме про це: де найчастіше звучить ваше внутрішнє: «я знову сама»?