👩🏻 Хочу розповісти вам одну історію зі свого життяКоли, будучи студенткою, я жила з батьками, найчастіше мене будив тато. І коли тато будив мене вранці, я прокидалася далеко не з першого разу. Тому що тато робив багато заходів. Тато казав, що вже настав ранок, тато казав, що він уже поставив чайник, що він приготував мені бутерброд, тато розповідав мені якісь новини, які вже сталися у світі. Тато співчував мені й казав: «Доню, треба вставати, інакше ти запізнишся в інститут».У підсумку доня вставала хвилин через двадцять після того, як доню розбудили.Врахуйте це - я вже студентка, не підліток. Як мене будила мама? Мама заходила в кімнату і казала: «Доню, доброго ранку, прокидайся, я їду на роботу, не забудь поїсти». Усе. Розверталася і йшла.Як ви думаєте, я залишалася потім лежати в ліжку? Ні. Я розуміла, що якщо я заплющу очі, то можу заснути. Значить, я запізнюся в інститут. Значить, у мене будуть якісь неприємності в інституті. Але мама просто розверталася і йшла на роботу.Це я зараз про наслідки.Про те, що поруч з одним дорослим можна ще довго не збиратися, а поруч з іншим доводиться швидше ставати опорою самій собі.І саме тому тема відповідальності в сім’ї - це не тільки про дитину. Це ще й про те, як сам дорослий організовує зв’язок із нею.