​Наприкінці 2024 року ми розповідали про успіхи С919 — новітнього китайського аналога світових середньомагістральних бестселерів Вoeing 737 та Аirbus 320, які вже давно випускаються у США та ЄС. Тоді авіабудівники Піднебесної імперії поклали хороший початок, побудувавши за перший рік серійного виробництва 13 літаків, які встигли перевезти 1 млн пасажирів – солідний результат для абсолютно нового авіалайнера. Це дозволило розробникам поставити перед собою на 2025 рік дуже амбітні цілі – запланувати передати замовникам аж 75 літаків із 300 вже законтрактованих, перетворившись таким чином із вельми потенційного конкурента Боїнга та Аеробуса на цілком реального їхнього суперника. Чому ж ми нічого не писали про таке досягнення Китаю, до чого тут теорія вільної ринкової конкуренції та технологічний суверенітет? Сьогодні дізнаєтеся! Отже, на кінець 2024 року літаки С919 налітали у китайських авіакомпаніях у середньому по 700 рейсів на борт — дуже непоганий показник для новачка. Темпи виробництва також стабільно зростали. Здавалося б, що могло піти не так?Однак варто нагадати, що С919 є китайським літаком досить умовно, адже близько 50% вартості цього авіалайнера припадає на… виробників з ЄС та США. Зокрема, саме Франція та Америка спільно виробляють найважливіший компонент будь-якого літака – його авіаційні двигуни CFM Leap-1, а більшу частину його бортової електроніки випускає американська компанія Honeywell.Саме тому, коли США вирішили натиснути на Китай у ході торгівельної війни, розпочатої навесні 2025 року, серед перших обмежень на американські поставки до КНР опинилися зокрема усі найважливіші компоненти для С919. І хоча ці санкції були зняті вже менш ніж через 2 місяці, спричинений ними зрив усіх запланованих ланцюжків постачань не вдалося компенсувати навіть до кінця 2025 року! У результаті цього конфлікту китайські авіабудівники змогли виготовити у 2025 році лише 16 літаків. Тому плани на 2026 рік були суттєво скориговані до скромніших 28 машин порівняно зі 150 одиницями, оптимістично запланованими наприкінці 2024 року.Водночас основні ресурси були перенаправлені на прискорення створення власної авіаційної начинки. У першу чергу намагатимуться наблизити запуск у виробництво китайських двигунів AECC CJ-1000A, перші поставки яких до сутички зі США планувалися лише на 2028 рік. Така істотна затримка дуже на руку європейському Аеробусу, який зможе за цей час ще більше розширити обсяг складання своїх лайнерів сімейства А320 у Тяньцзіні*, кількість яких ще до кінця 2025 року перевищила 800 побудованих у Китаї машин.  * У жовтні 2025 року Airbus відкрив у Тяньцзіні другу лінію остаточного складання, розширивши свою глобальну мережу складальних підприємств до 10 об'єктів: 2 у Китаї, 4 у Німеччині, 2 у Франції та 2 у США. Ми розповідали про це детальніше тут.