Юридична клініка Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого 
Стежити
11 год 
ВЕРХОВНИЙ СУД ВСТАНОВИВ НЕДОПУСТИМІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПОЗАПРОЦЕСУАЛЬНИХ РОЗМОВ ЯК ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Постанова ККС ВС від 27 березня 2026 року у справі № 572/4907/24.
Гучна кримінальна справа, яка починалася як типова історія про побутовий конфлікт із ножовим пораненням, обернулася серйозним ударом по практиці правоохоронців і судів. Касаційний кримінальний суд поставив чітку межу: держава не має права використовувати «зізнання», отримані поза процесом.
Що сталося?
У серпні 2024 року чоловіка засудили за тяжке тілесне ушкодження. Одним із ключових доказів стали показання поліцейського, який стверджував, що обвинувачений нібито «зізнався» йому на місці події.
Втім, сам засуджений наполягав, що такі пояснення були отримані під психологічним тиском і не можуть вважатися добровільними.
У чому проблема?
Суди першої та апеляційної інстанцій фактично надали доказового значення цим словам через допит поліцейського як свідка. Проте Верховний Суд дійшов висновку, що:
такі відомості є недопустимими доказами;
їх використання порушує право особи на захист та принцип змагальності сторін;
ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе чи визнавати свою вину.
Ще більше порушень
Суттєві питання виникли й щодо інших доказів у справі:
відеозапис із бодікамери фактично не був досліджений судом;
походження крові на одязі обвинуваченого не встановили належним чином;
доводи про психологічний тиск під час спілкування з правоохоронцями залишилися без належної перевірки.
Що вирішив Верховний Суд?
Суд наголосив, що:
• доказами можуть бути лише відомості, отримані в порядку, передбаченому законом;
• формальний розгляд апеляційної скарги порушує право на справедливий суд;
• суди зобов’язані належним чином перевіряти доводи сторін та мотивувати свої рішення.
Європейський контекст
Позиція Верховного Суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював необхідність ретельної перевірки будь-яких заяв про тиск, примус або жорстоке поводження під час отримання доказів.
Чому це важливо?
Це рішення може суттєво вплинути на подальшу практику кримінального судочинства в Україні. Верховний Суд фактично підтвердив: «зізнання на словах», отримані без процесуальних гарантій, не можуть бути підставою для обвинувального вироку.
Сигнал для правоохоронних органів є однозначним:
або дотримання законної процедури, або відсутність допустимих доказів для засудження особи.
Автор: Трейтяк Вадим