принц оф псі Ψ | Коли ми закохуємося, нам здається, що ми нарешті знайшли «свою половин...

Коли ми закохуємося, нам здається, що ми нарешті знайшли «свою половинку». Злиття таке сильне, що ми не помічаємо базового правила — в стосунках зустрічаються не двоє, а четверо.Він і вона — і ще дві невидимі постаті, що стоять за ними: його Аніма і її Анімус.За Юнгом, Аніма — це жіноча сторона чоловічої психіки: його підсвідоме почуття краси, здатність бути ніжним і вразливим.Анімус — чоловіча сторона жінки: її внутрішня сила, принциповість і здатність діяти.Не усвідомлюючи цього, ми шукаємо у партнері ті частини, яких бракує нам самим.Він шукає свою Аніму — ідеал жіночності, який живе в його уяві. Вона — свого Анімуса, образ мужності, що підтримує її зсередини.Ось чому перший етап кохання такий інтенсивний. Ми спершу закохуємось у проєкції і бачимо власне відображення. Аж поки не почнеться зустріч з реальністю.І в цій реальності йому доведеться прийняти, що вона — не завжди ефірна муза з його уяви. Іноді різка, надто прямолінійна.Вона ж побачить, що він — не лише стіна сили, а й тріщина, через яку просочується сумнів і вразливість.Проєкція тріскається. І ми дивуємося:«Куди поділась та людина, у яку ми закохались?»Насправді — нікуди.Ми просто починаємо бачити не власний ідеал, а реальну людину з усіма її особливостями. Цей момент розчарування — найважливіший у стосунках. Він робить близькість можливою.Врешті-решт, наша задача — не шукати ідеальний горщик до своєї попи (а саме це ми робимо, коли шукаємо «ідеальний збіг»),а навчитись витримувати розбіжності.Тільки тоді ми перестаємо вимагати від партнера бути нашою ідеальною Анімою чи Анімусом.І починаємо бачити поруч не проєкцію, а людину, як цілісну особистість.Лише так ми поступово вирощуємо в собі ті частини, яких бракувало,і перестаємо шукати їх зовні.А значить — у стосунках нарешті починаємо бути,а не заліплювати дірки.Любов починається там, де закінчується проєкція. Це зустріч двох свідомих людей, які розуміють: партнер — не ключ до нашої цілісності, а супутник у подорожі до неї. Тоді ми перестаємо воювати й починаємо танцювати. Танець, де кожен крок — це повага і мужність любити не лише іншого,а й ту приховану частину себе, яку нам віддзеркалює людина.🌝 запрошую доєднатись до мого онлайн курсу про Екзистенції — детальніше програму можна почитати за посиланням.