Жити в середньому віці — це коли по міркам ВОЗ ти вже не молодий огірочок і не суха гілка, а той самий стиглий плід, який нарешті набрав смаку.Статистика рахує цифри, але не знає, як відчувається життя.Я здебільшого відчуваю себе молодою. Можливо тому, що моє оточення — завжди молодше, і воно з одного боку тримає мене у тонусі, а з іншого — дарує повагу та підтримку.Мислення формує відчуття.І від нас залежить, якими вони будуть.У моєму словнику немає слів «важко» чи «тяжко». Я можу дозволити собі сказати «це не легко». Та загалом я вірю, що все можливо — було б бажання.І щороку, озираючись назад, я дивуюсь: як ми це зробили? як впорались? як змогли?Кажу «ми», бо не уявляю себе без тих кількох людей, які мені близькі. Їх небагато, але саме вони — моя опора й рушійна сила. За це я їм безмежно вдячна завжди.У майбутнє я зазираю обережно, бо не люблю. Та мрії й бажання все одно кличуть уперед. І тоді знову думаю: як ми це зробимо, як впораємось?Як зможемо?Та переважно головне тут — ми.Я живу в моменті, спираючись на все, що вже пройшла, та трохи фантазую про майбутнє.Дякую всім моїм учням за той невеличкий шлях який ми пройшли чи ще проходимо разом.І ще раз дякую моїм близьким. Жити в середньому віці — це як пити вино: здається, вже знаєш його смак, але кожен ковток відкриває нову ноту.Далі буде… і з днем народження мене.