принц оф псі Ψ | Знецінення з боку іншої людини стає дуже болючим і таким, що принижує ...

Знецінення з боку іншої людини стає дуже болючим і таким, що принижує для людини тільки тоді, коли вона внутрішньо з нею погоджується. Тобто якщо каже хтось "ти нічого не стоїш, ти нічого не зробив, у тебе нічого не вийшло" - це залишається лише його особистою думкою, яка може бути неприємною і ми можемо злитися на людину (нащось їй виявилося потрібним повідомити нам про те, що вона нас ні в що не ставить). Але це поки всього лише СПРАВКА знецінення. Свого роду атака на зовнішні укріплення, яка може бути відбита через усвідомлення того, що через "тільки останній невдаха не може робити ось це і ось це" людина транслює виключно власний - і глибоко ворожий - спосіб поводитися з собою та іншими людьми, і що немає потреби приєднуватись до нього в цьому. Однак якщо в глибині душі ми цю точку зору розділяємо, то ворота укріплень будуть відчинені, і отрута проникне всередину. І ось саме тоді спроба перетворюється на справжнє знецінення - коли ми сказали "так" ось цьому "останньому невдахі" або "схвалювати можна лише ідеальний результат, якщо його немає - то все на звалище". Іншими словами, ніхто не може нас знецінити – інший може лише намагатися це зробити. Те, що було для нас реально цінним, залишається таким і після того, як хтось сказав "це фігня" - адже цінність чогось виростає з нашого досвіду, наших відкриттів, нашого болю – з нашого життєвого шляху. Якщо це не так, то питання тоді ставиться не "ах, він/вона мене знецінюють, і мені дуже боляче від цього" (хоча злість на це ніхто не скасовує), а "як бути з тим, що я поводжуся з собою точно тако ж як ці люди звертаються зі мною". Ілля Латипов