Canal Психоаналітичний slay - @preyforslay - №152
Сьогоднішній допис про владу як функцію відмінності я пишу від здивування від тенденції асоціювати владу з лібідинально навантаженим образом “когось” президента, наприклад.Логіка такої постановки питання робить анатомію влади структурою з мультиків про Бетмена, де є пролетарський герой і злий буржуазний узурпатор. Останній, до речі, є інвертованим об’єктом бажання, оскільки можна прослідкувати, наскільки сірі зазвичай міфи про героїв і як смачно завжди обговорюються узурпатори.Влада як функція відмінності це можливість відрізняти 0 від 1. Де в символічному регістрі є “шлюб”, а де “мутка”. Де своє і чуже.Останні події в незалежності, замовні вони чи ні, демонструють логіку влади як лібідинально навантаженого імаго, яке функцію відмінності якраз нівелює.Адже якщо те, що відмінність вводить, є образом, то нюанси вже не важливі. “Всі на абордаж / All Aboard!” як слоган Євробачення 2018 року.Нюанс хоча би в тому, що до цього були прийняті закони про землю та множинне громадянство. Але я навряд чи маю право висловлюватись на цю тему радше описую тенденцію.Я хочу підкреслити, що у влади не може бути обличчя. У влади є ретранслятори як факт “присутності”.Називайте цю присутність богом, вигадкою чи символічним регістром.Прив’язуючи логіку влади до когось конкретного як-то “Документалка на 3 години про Саддама Хусейна” опозиційний суб’єкт мовить своє “ні”, будучи навантаженим реактивним утворенням у вигляді проєкції (перенесенням це назвати я не можу) до об’єкта бажання. Проте не мовить “ні” до господаря у вигляді дискурсу, символічних конструкцій, улюлюкаючих павутинь тієї присутності, яка того чи іншого суб’єкта до прийняття законів спонукає.Саме тому на місце об’єкта антипатії прийде ще десять.
386
25-08-02 09:02