Психоаналітичний slay 🎀 | У 11-му семінарі Лакан описує топологічну функцію краю. На мій погляд,...

У 11-му семінарі Лакан описує топологічну функцію краю. На мій погляд, вона полягає в тому, що у стосунках із полем Іншого суб’єкт зустрічає розриви інакше кажучи, нестача суб’єкта накладається на нестачу Іншого.«Якщо я називаю себе психоаналітиком, то як саме я маю себе репрезентувати?» у цьому питанні проглядається нестача самої ідентичності, яку суб’єкт намагається відтворити, шукаючи для неї опору, але не знаходить відповіді в полі Іншого.Іншими словами, те, що суб’єкт намагається стягнути (у сенсі витребувати, як пеню), виявляється втраченим. І навпаки коли будь-яке з обличь Іншого намагається щось витребувати з суб’єкта, це «щось» зазвичай теж втрачається.Де ми можемо зустріти нестачу нестачі? у вигляді людини, яка стикається з лакуною на структурному рівні в собі та з лакуною у символічних преломленях, що звуться Іншим.Принаймні на рівні того, що називається війною. Ті чвари, які розгортаються навколо суперечок про «правильну» чи «неправильну» позицію або ідентичність, є чварами, побудованими на таємниці бажання.Нескінченні дитячі «чому?» це не стільки жага до пізнання, скільки спроба вгадати цю таємницю:«Чому на нас напали?»«Чому мене призивають?»«Чого від мене хоче держава?»«Скільки я маю задонатити?»Те, що психодинамічні психотерапевти назвали б шизоїдно-параноїдною позицією, у психоаналізі постає як фантазм зникнення.Уявити зникнення можливо лише на рівні міфу. Саме міф про бажання, яке потрібно вгадати, і створює ту частку напруги той фройдівський Drang, який запускає ланцюг потягу. У випадку війни потягу до чогось, що визначається як край.