Психоаналітичний slay 🎀 | Контраверсійна феноменологія стосунківВідколи психотерапевтичну теорію...

Контраверсійна феноменологія стосунківВідколи психотерапевтичну теорію захопив концепт об’єктних зв’язків,основним акцентом на взаємодії суб’єкта А і суб’єкта Б є обслуговування першим тривоги другого. Це має дуже ясний культурний контур,смол токи на роботі,зустрічі на пиво,кооперативний геймінг. Все це впирається в те що людина побачила блакитну кульку в небі по дорозі на роботу і не може не поділитися цим з іншими.Бо є щось що в блактиній кульці її тривожить,щось що її переповнює і інший потрібен для того аби цю тривогу взяти на себе. Коли я був офісним черв’яком і працював психологом у грантоїдській структурі,я був свідком того як у тісному просторі люди дуріють від рвотних мас одне одного. Я допускаю що Вам знайомі ці всі історії про блакитні кульки і їх повторення в різних словах. Як тільки хороший об’єкт перестає бути містилищем історій про blue balloon,відмовляє по якійсь причині в обслуговуванні тривоги,він перестає існувати для іншої людини. Або знецінюється,або зникає годі. Не представляє цікавості без своїх контейнуючих функцій. Мене дивує фраза “людина соціальне створіння” Людина створіння поліморфне,але аж ніяк не соціальне. Більше того,стосунки як зв’язок чогось одного що є відмінним від другого,це те що людині не властиво,протипоказано якоюсь мірою. Як що на побутовому прикладі:То як тільки для чоловіка партнерка перестає бути повією в ліжку,їх взаємодія на цьому і закінчується. Під поліморфністю я маю на увазі домінацію образу,певного очікування. Як що по простому то хто готовий слухати про блу балон той і хороший. Чи можна називати такий поліморфізм стосунками? Стосунки це щось,що виникає всупереч. Всупереч очікуванням і всупереч самому символічному регістру,в місці де дві сторони нічого не знають одне про одного. Тривога яка виникає від іншності іншого,сорі за тафтологію не заперечується,не намагається задрочитись очікуванням і потім розчаруванням від нездійсненності погляду.Звичайно не можна повністю виключати вимір погляду з психічної оптики,погляд суб’єкту потрібен,потрібен щоб бути умовно невротичним. Проте стосунки як раз то і містять сліпі плями цього погляду,дають передишку від усіх очікувань та розчарувань.