🔥 У різних православних народів є подібна схильність до язичницьких fire show: одні заради Купала плигають через ватру, інші — заради Діоніса ходять по розпеченому вугіллю. Ось про що мова. На території Фракії та Македонії (сучасні частини Еллади та Болгарії) до дня святих рівноапостольних Костянтина та матері його Єлени влаштовують анастенарії або ж пірровасії. Спозаранку беруть ікони згаданих святих, прикрашають їх червоними матеріями, коштовними монетами і квітами; починають розпалювати вогнище. Коли все згорить до стану вугілля, починають формувати з нього коло близько двох метрів та висотою вугілля до 6-7 см. Після молитви до благовірних правителів (а до цього передбачається ще й триденне постування) анастенарійці з іконами рівноапостольних в руках під звуки ліри та барабанів починають свою ходьбу або ж навіть витанцьовують на вугіллі. Втім, стосовно християнізації цієї забави учасники розповідають, що витоки традиції не через язичницького божка еллінів Діоніса, а через болгарське село Кості. Саме там у 1250 році вороги підпалили православний храм і вірні почули, що з полум’я лунають крики. Деякі мужні селяни увійшли до палаючого храму і побачили непошкоджену ікону святих Костянтина і Єлени та забрали її. З того часу, у знак вдячності, і почався цей вогненний звичай. Але як би там не було, найкращим Вугіллям у празник рівноапостольних може бути виключно Христос! Адже саме Христос є Тим Вугіллям, що спалює терни наших прогрішень, зігріває душу і просвічує розум 🔥