... окрім постійного тапера, у кінотеатрах був свій «експлікадор», тобто людина, яка поряд з екраном голосно пояснювала те, що відбувається. Скажімо, він казав:— І ось граф Уго бачить, що його дружина йде під руку з іншим чоловіком. А зараз, пані та панове, ви побачите, як він відкриває ящик свого столу і дістає револьвер, щоб убити невірну жінку. Кіно принесло настільки нову, настільки незвичайну форму оповідання, що більшість глядачів насилу розуміла те, що відбувається на екрані і не завжди вловлювала послідовність подій. Ми поступово звикали до кіномови, несвідомо освоювали монтаж, основну та паралельну дію і навіть повернення назад. У ті часи публіка насилу розбиралася у всьому цьому. Звідси і присутність "експлікадору".
(зі спогадів Бунюеля. йдеться про 1910ті)Мені здається, дуже тонкий і точний образ, оскільки "кіномова", ширше, — інтегративна мова інформаційних мереж (музика, література, театр, екранні медіа тощо), постійно змінюється, оновлюється; і те, що недосвіченій людині може здатися розірваним і незрозумілим, з часом / досвідом вже "склеюється" в щось суцільне і самозрозуміле.