Псалом LXXVII (продовження)
³⁰ Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
³¹ гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
³² Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
³³ І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
³⁴ Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
³⁵ І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
³⁶ Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
³⁷ але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
³⁸ Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
³⁹ Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
⁴⁰ Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
⁴¹ І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
⁴² не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
⁴³ Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
⁴⁴ Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
⁴⁵ Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
⁴⁶ Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
⁴⁷ Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
⁴⁸ Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
⁴⁹ Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
⁵⁰ Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
⁵¹ Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
⁵² І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
⁵³ Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
⁵⁴ І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
⁵⁵ Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
⁵⁶ Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
⁵⁷ Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
⁵⁸ Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
⁵⁹ Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
⁶⁰ Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
⁶¹ І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
⁶² Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
⁶³ Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
⁶⁴ Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
⁶⁵ Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
⁶⁶ І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
⁶⁷ Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
⁶⁸ А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
⁶⁹ І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
⁷⁰ І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
⁷¹ Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
⁷² І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.