Псалом XLI
¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
² Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
³ Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
⁴ Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
⁵ Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
⁶ Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
⁷ Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
⁸ Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
⁹ Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
¹⁰ Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
¹¹ Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
¹² Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
 
Псалом XLII
(Псалом Давида).
¹ Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
² Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
³ Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
⁴ І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
⁵ Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
 
Псалом XLIII
¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
² Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
³ Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
⁴ Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
⁵ Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
⁶ З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
⁷ Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
⁸ а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
⁹ Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
¹⁰ Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
¹¹ Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
¹² Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
¹³ Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
¹⁴ Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
¹⁵ Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
¹⁶ Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
¹⁷ від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
¹⁸ Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
¹⁹ Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
²⁰ коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
²¹ Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
²² то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
²³ Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
²⁴ Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
²⁵ Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
²⁶ Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
²⁷ Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.