Псалом XXXVII
¹ Псалом Давида. На спомин [про суботу].
² Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
³ Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
⁴ Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
⁵ Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
⁶ Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
⁷ Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
⁸ Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
⁹ Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
¹⁰ Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
¹¹ Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
¹² Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
¹³ А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
¹⁴ Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
¹⁵ І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
¹⁶ Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
¹⁷ Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
¹⁸ Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
¹⁹ Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
²⁰ Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
²¹ Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
²³ Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
 
Псалом XXXVIII
¹ Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
² Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
³ Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
⁴ Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
⁵ «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
⁶ Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
⁷ Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
⁸ І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
⁹ Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
¹⁰ Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
¹¹ Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
¹² Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
¹³ Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
¹⁴ Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.