Молись за Україну | Псалом XXXVII¹ Псалом Давида. На спомин [про суботу].² Господи, не суд...

Псалом XXXVII¹ Псалом Давида. На спомин [про суботу].² Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.³ Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.⁴ Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.⁵ Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.⁶ Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.⁷ Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.⁸ Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.⁹ Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.¹⁰ Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.¹¹ Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.¹² Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.¹³ А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.¹⁴ Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.¹⁵ І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.¹⁶ Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.¹⁷ Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.¹⁸ Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.¹⁹ Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.²⁰ Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.²¹ Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.²³ Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. Псалом XXXVIII¹ Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.² Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».³ Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.⁴ Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:⁵ «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».⁶ Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.⁷ Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.⁸ І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.⁹ Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.¹⁰ Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.¹¹ Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.¹² Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.¹³ Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.¹⁴ Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.