Хочу поділитися з вами питанням про стосунки, яке зараз проживаю сама і з яким часто приходять клієнти: «Партнер — це дзеркало. Як це працює?»

Я розповім своє бачення, а ви вже вирішите — погоджуватися з ним чи ні.

Перш за все — всі наші зустрічі не випадкові. Ми можемо скільки завгодно сперечатися з обставинами чи людьми, які приходять у наше життя, але підсвідомість завжди притягує саме тих, хто для нас «потрібен».
Адже наші травми, блоки, неприйняття себе — психіка ховає у найвіддаленіші кути підсвідомості. І ми настільки боїмося піднімати їх назовні, що обираємо «ніколи не дивитися в їхній бік».

А от партнер приходить у наше життя саме для того, щоб дати нам шанс на зростання. Він віддзеркалює наші тіньові сторони. І ми, у свою чергу, виконуємо цю ж місію для нього.
Виходить, що саме наші внутрішні травми зводять нас разом: вони створюють умови або для розвитку й змін, або — у гіршому сценарії — для розриву та повторення старих історій.

Як це відбувається на практиці?
Наприклад, мене дратує щось у партнері. Скажімо, його лінь. Тут одразу два рівні:

Перший. Я не приймаю власну лінь і різко критикую себе, коли вона проявляється. Тому вона так сильно тригерить мене в іншому. Причин може бути кілька. Наприклад, якщо батьки були трудоголіками й не дозволяли собі відпочинку, я могла засвоїти цю програму як «єдину правильну». Або ж мама критикувала батька-алкоголіка за «лінощі й випивку» — і всередині мене закріпилася установка: «лінуватися заборонено».

Другий. Я недооцінюю власну працю й вважаю, що повинна працювати ще завзятіше. Але замість того, щоб чесно визнати це, перекладаю очікування на партнера.

У будь-якому випадку його поведінка відкриває мені шлях до усвідомлення власних обмежень і неприйняття себе.

І тут важливий момент: ця тема може залишатися причиною конфліктів у парі роками, якщо обидва не побачать, у чому справжнє коріння реакцій на поведінку іншого.

Але якщо прийняти за основу просту ідею — партнер завжди показує мені мою приховану сторону, яку я можу усвідомити й інтегрувати, — тоді стається диво. Конфлікт втрачає ґрунт і сенс. А моє прийняття себе виростає ще на один важливий крок.

І таких прикладів безліч. Ви можете навести свій — і я з радістю розберу його в наступному пості.