Пост любові на 14 лютогоАрал ще не так давно був місцем однієї з найруйнівніших екологічних катастроф на планеті, але Мале Аральське море, частина водойми, що залишилася на території Казахстану, стає символом надії на те, що не всі помилки людства у ставленні до цього світу є незворотними.Завдяки будівництву Кок-Аральської дамби та більш ефективному регулюванню стоку річки Сирдар’ї північний басейн нині збільшує обʼєм води. Цей життєво важливий бар’єр успішно ізолював здоровішу північну частину від сильно виснаженого південного Аралу, що дозволило Малому Аралу повернути води та наблизитися до стану, коли його називали квітучим.Зміни виходять далеко за межі підвищення рівня води. Солоність знизилася майже на 75%, створивши умови для повернення у великій кількості місцевих видів риб, які довгий час вважалися зниклими назавжди. Йдеться не лише про гідротехнічні та інженерні рішення, насамперед про повернення води, а й про такі речі, як озеленення пустельних прибережних територій, відродження екосистем. Я багато років читав про те, що Аральське море поступово почали відновлювати, але крихітні сині ділянки на Google Earth свідчили, що не все так добре. Тепер же справді можна сказати, що політична воля та послідовні зусилля здатні повернути назад навіть найсерйозніші екологічні втрати й відродити ландшафти, які, здавалося б, були втрачені назавжди.