Проблема будь-яких дискусій, пов’язаних із завершенням війни, впирається у віру. Так, саме у віру. Ми ж не будемо дискутувати з вірянином щодо самого факту присутності Господа. Дискусії на будь-які інші теми можливі, але якщо ти вважаєш, що Бога, як такого, немає і спасіння нікому не світить, ти перестаєш бути учасником розмови. Автоматично.

Так само із Путіним. Якщо хтось вважає що із російським президентом можна домовитися і питання тільки в тому, що йому запропонувати — Донбас, Херсонську і Запорізьку область, російську мову та нейтралітет, а ти впевнений що він взагалі ні про що не хоче домовлятися і має просту задачу знищення України, ти перестаєш бути учасником розмови для того, хто вірить що миру можна досягти шляхом перемовин. Бо тобі пропонують обговорити умови того, чого не відбудеться.

І, до речі, Путін неодноразово сам про це говорив і писав. Просто віряни мирних перемовин не бажають його чути. Вони не вірять не тільки нам, вони і Путіну не вірять. Вони вірять у свою мрію про те що можна домовитись.

Хтось з цих вірян хоче заробити гроші — у Овальному кабінеті їх завжди не вистачає. Хтось хоче набрати більше голосів потенційних виборців на міфічних виборах. Хтось просто наївна людина. Але всі вони наближають нашу загибель.

Бо реалістичність спасіння можна перевірити тільки після смерті. А віра у реальність перемовин із Путіним може коштувати нам всім життя.