🤩 нещотижнева рубрика «Постмодерністська перекладацька лабораторія» #pomo_trans_lab:скидатиму сюди якесь непросте для перекладу речення/фразу з текстів, із якими я працював/працюю — матимете час/настрій — спробуйте перекласти, а я обов’язково прокоментую вашу спробу.сьогоднішнє завдання - з роману Девіда Марксона "Wittgenstein's Mistress".одним зі складних нюансів будь-якого перекладу з латиниці на кирилицю є той, коли автор починає розповідати про написання слів латиницею, і перекладачу лишається або1) обігрувати це засобами своєї кирилиці (тобто відходити далеко від оригіналу)або2) лишати в тексті слова латиницею (що, як на мене, рівноцінне перекладацькій капітуляції - бо це теж саме, що і пояснювати гру слів автора в примітці)тож, що нам робити з цим уривком, де автор розповідає, що англійською деякі імена-прізвища пишуть дивно - Søren і Brontë? українською ж вони пишуться без викрутасів - Бронте й Серен (Сьорен)...(даю більше речень для контексту)пропонуйте свої варіанти. і щасти 🤗Incidentally, there is an explanation for my generally speaking of Kierkegaard as Kierkegaard, but of Martin Heidegger as Martin Heidegger.The explanation being that Kierkegaard's first name was Søren, and in typing that I would repeatedly have to go back to put in the stroke.There would appear to be no way of avoiding the two dots over Brontë, however.#девідмарксон